Objective. To establish the impact of intraintestinal pressure on the intestinal anastomosis integrity and to propose a prophylactic measures of its insufficiency in surgical treatment of the colon diseases. Materials and methods. Intraintestinal pressure was measured in 30 patients, using Waldman method during 72 h postoperatively - before and after the transanal lavage (every 4 h). Primary operation - resection of sigmoid colon with formation of a one-barrel colostomy. The restoration intervention was performed in 3 mo with formation of a large-bowel anastomosis in accordance to the method elaborated (n=17), hand-made two-layered large-bowel anastomosis (n=3), and the apparatus large-bowel anastomosis (n=10). Results. There was noted the intraintestinal pressure raising during first 24 - 36 h up to (5.3 ± 0.1) mm Hg with its further lowering during 12 - 20 h down to (2.1 ± 0.3) mm Hg. In 20 min after the transanal drain lavage the intraintestinal pressure have lowered by (3.0 ± 1.3) mm Hg, and in 3 - 5 h - gradually raised. While application of a hand-made two-layered large-bowel anastomosis its insufficiency was observed (n=1) and anastomositis (n=1); and in the apparatus large-bowel anastomosis formation - anastomositis (n=1). While disorder of the intestinal suture healing the intraintestinal pressure have raised in 16 - 60 h up to (11.4 ± 0.2) mm Hg with peak at (16.3 - 17.1) mm Hg, which persisted 12 -18 h. Prophylactic measures were directed towards lowering of intraintestinal pressure and elimination of unfavorable local and general factors. Conclusion. While persisting noncorrected, the intraintestinal pressure in the 16.3 - 17.1 mm Hg borders during 12 - 18 h leads to complicated course of postoperative period. Direct and nondirect methods of decompression of the interintestinal anastomoses constitutes a basic prophylactic principle for it.
Цель. Изучить изменения системы гемостаза во время хирургической операции и в раннем послеоперационном периоде у пациентов с плановой хирургической патологией. Материал и методы. В исследование включено 183 пациента, которым выполнены эндопротезирование тазобедренного сустава, остеосинтез бедренной кости, операции на пищеварительном тракте, гепатопанкреатоденальной зоне, мочевыделительной системе, реваскуляризирующие операции на аорте и магистральных артериях. У пациентов на всех этапах оперативного вмешательства определяли уровень показателей свертывающей, фибринолитической и антиагрегантной систем крови. Результаты. Во время оперативного вмешательства и в раннем послеоперационном периоде инициируется развитие гиперкоагуляционного синдрома с максимумом его развития к 3 часам после операции. Составляющей основой последнего является повышенное содержание тромбин-фибриновой фракции. Формирование гиперкоагуляционного синдрома происходит при активации агрегатной системы на фоне депрессии фибринолитического звена свертывающей системы. Послеоперационный венозный тромбоз диагностирован в 45 (24,59%) наблюдениях: в системе глубоких вен-у 37 (82,22%), а варикотромбофлебит-у 8 (17,78%) пациентов. Из них в первые 72 часа после операции венозный тромбоз диагностирован у 15 (33,33%) пациентов. Заключение. Установлено формирование гиперкоагуляционного синдрома непосредственно во время оперативного вмешательства и в раннем послеоперационном периоде. Процесс в основном развивается за счет накопления тромбин-фибриновой фракции на фоне низкой активности фибринолитической системы при усиленной агрегационной способности тромбоцитов. Гиперкоагуляционный синдром создает условия для формирования тромботического процесса. Одним из основных слагающих компонентво гиперкоагуляционного синдрома является тромбин-фибриновый фактор, преобладающее влияние на который проявляет нефракционированный гепарин (НФГ). Тромбопрофилактику необходимо начинать по окончании оперативного вмешательства НФГ и продолжать в первые 72 часа послеоперационного периода, на фоне введения низкомолекулярного гепарина согласно отраслевым стандартам, которые оказывают преобладающее влияние на Ха фактор. Ключевые слова: гиперкоагуляция, тромбоз глубоких вен, венозный тромбоэмболизм, тромбопрофилактика, антикоагуляция Objectives. To study the changes in the hemostatic system during surgery and in the early incisional period in patients with the planned surgical pathology. Methods. The study included patients (n=183) who underwent arthroplasty of the hip joint, osteosynthesis of the femur, operations on the digestive tract, hepatopancreatoduodenal region, urinary system, revascularization surgeries on aorta and main arteries. The levels of indicators of coagulative, fibrinolytic and antiplatelet blood systems were being determined at all stages of surgery. Results. The development of hypercoagulation syndrome, with a maximum of its development by 3 hours after the operation was occurred in the intraoperative stage of the surgery and within the early incisional period. The b...
Резюме. У роботі наведено аналіз результатів обстеження та лікування 35 хворих з оклюзійно-стенотичними ураженнями артерій нижніх кінцівок, яким виконано малоінвазивні ендоваскулярні операційні втручання. Використання комплексу клініко-інструментальних методів дослідження (ультразвукове дуплексне сканування, рентгеноконтрастна ангіографія, мультиспіральна комп'ютерна томографія з внутрішньовенним контрастуванням) дозволило розробити алгоритм хірургічної тактики. Прохідність після ендоваскулярної черезшкірної балонної ангіопластики і/або стентування до кінця 3 років спостереження склала 65,7%, при цьому зберегти кінцівку вдалося у 28 (80%) пацієнтів. Ключові слова: критична ішемія нижніх кінцівок, рентгеноконтрастна ангіографія, черезшкірна транслюмінальна балонна ангіопластика, стентування.
The articles published under CC BY NC-ND license В.И. РУСИН, В.В. КОРСАК, В.В. РУСИН, Ф.В. ГОРЛЕНКО, В.М. ДОБОШ АНГИОАРХИТЕКТОНИКА И МОРФОМЕТРИЯ ГЛУБОКОЙ АРТЕРИИ БЕДРА Ужгородский национальный университет, г. Ужгород, Украина Цель. Изучить хирургическую анатомию глубокой артерии бедра. Материал и методы. Проведено изучение ангиоархитектоники глубокой артерии бедра на 20 трупах. На одной стороне нижней конечности выделяли глубокую артерию бедра на протяжении 17 см, все ветки глубокой артерии брали на держалки, фиксировали их количество, диаметр на уровне основного ствола и дистальнее 17 см, варианты отхождения медиальной и латеральной огибающих ветвей, варианты анатомического строения глубокой артерии бедра и места расположения устья по отношению к общей бедренной артерии. После чего поверхностную бедренную артерию на уровне устья перевязывали и выполняли пункционно-катетерную ангиографию ГАБ на передвижном аппарате PXP-40HF (52-58 kV, 1.8-3.2 mas) при фокусном расстоянии 1 м. Для ангиографического исследования использовали 20 мл 76% раствора триомбраста. Результаты. На основании данных ревизии было определено три основных варианта строения ствола глубокой бедренной артерии. Первый вариант встречается в 11 (55%) случаях, где в наличии был единственный ствол глубокой артерии бедра, от которого четко отходили латеральная и медиальная огибающие ветви. При втором варианте латеральная и медиальная огибающие ветви и глубокая артерия бедра отходили раздельно от общей бедренной артерии. Особенностью анатомического строения глубокой артерии бедра для третьего варианта являлось отсутствие четкого различия между основным стволом последней и его ветвями. Заключение. Глубокая артерия бедра имеет три основных варианта формирования и отхождения от общей бедренной артерии. По отхождению глубокой бедренной артерии от общей бедренной артерии установлено, что в 50% наблюдений устье глубокой бедренной артерии располагается по латеральной полуокружности, в 25% наблюдениях-по заднелатеральной полуокружности, в 15%-по задней полуокружности и в 10%-по заднемедиальной полуокружности. Ключевые слова: хроническая ишемия нижних конечностей, диаметр глубокой артерии бедра, анатомия глубокой артерии бедра, бедренная артерия/хирургия, окклюзивные артериальные заболевания Objective. To study the surgical anatomy of the deep femoral artery. Methods. The study of angioarchitectonics of the deep femoral artery was carried out on 20 cadavers. On one side of the lower extremity, the deep femoral artery was isolated over 17 cm, all branches of the deep artery were taken on handles, their number was fixed as well as the diameter at the level of the main trunk and distal to 17 cm, variants of the union of the medial and lateral enveloping branches, variants of the anatomical structure of the deep femoral artery and the location of the orifice relatively to the common femoral artery. After that, the superficial femoral artery at the level of the orifice was ligated and puncture-catheter angiography of the deep femoral artery was performed on a PXP-40HF m...
<p>Проблема хірургічного лікування гострого варикотромбофлебіту є важливою не тільки в медичному, а й у соціальному аспекті. Без чіткого уявлення про патогенез захворювання неможливе його ефективне лікування. Немає чіткої позиції щодо застосування флебосклерозивної терапії у хворих на гострий варикотромбофлебіт. Ми не знайшли відомостей про дію склерозантів на змінену тромбофлебітичним процесом стінку вени. Проаналізовано результати стану гемостазу в 50 хворих із гострим варикотромбофлебітом вен нижніх кінцівок стадії С4, С5 згідно з класифікацією СЕАР. Першу групу склали 25 хворих зі стовбуровим гострим варикотромбофлебітом, другу — 25 пацієнтів із субтотальним гострим варикотромбофлебітом. Контрольну групу склали 20 добровольців з варикозним розширенням вен СЕАР 3—4.</p><p>У 25 хворих зі стовбуровим гострим варикотромбофлебітом великої пішкірної вени виконано традиційну венектомію. У 25 пацієнтів із субтотальним гострим варикотромбофлебітом виконано кросектомію, короткий стрипінг на стегні з катетерною склерооблітерацією 2 % розчином фібровейну за методикою “foam-form” дистальної частини великої підшкірної вени на гомілці.</p><p>Методом імуноферментного аналізу визначали Р-селектин, а за допомогою хроматогенного аналізу досліджували рівень фактора фон Віллебранда у сироватці крові — до та після хірургічного лікування.</p><p>У своїй роботі дійшли таких висновків: збільшення Р-селектину є свідченням запальних змін в організмі у ранньому післяопераційному періоді; збільшення фактора фон Віллебранда може бути маркером не тільки ендотеліальної дисфункції, але і гострого варикотромбофлебіту; ні хірургічне лікування, ні застосування скле-розантів не викликають значимого дисбалансу в системі гемостазу у хворих на гострий варикотромбофлебіт.</p>
Objective. To propose and introduce a diagnostic-treatment algorithm for the inferior vena cava (IVC) leiomyosarcoma into clinical practice. Materials and methods. During last 30 years in Zakarpattya Regional Clinical Hospital Named After Andriy Novak and Zakarpattya Antitumoral Centre were operated 8 patients, suffering the IVC leiomyosarcoma - 7 (87.5%) women and 1 (12.5%) man. Median of the patients' age have constituted 57 yrs old. For characterization of the affection localization in accordance to own views on the subject the classification of the IVC division into 7 segments was applied: infrarenal, іnterrenal, suprarenal, retrohepatic, іnfradiaphragmatic, supradiaphragmatic,іntracardial. Іntravasal localization of the tumor was observed in 3 (37.5%), extravasal - in 1 (12.5%), mixed - in 4 (50%) patients. In all the patients the open laparotomy approach was applied: in 1 (12.5%) patient median laparotomy was performed, and in 7 (87.5%) - bilateral subcostal laparotomy of a «Chevron» type. For the IVC alloprosthesis in 6 (75%) patients a politetrafluoroethylene prosthesis was applied, while in 2 (25%) - Gore-tex prosthesis of 18-22 mm in diameter. In 5 (62.5%) patients circular resection with the IVC alloprosthesis was done, in 2 (25%) - circular resection, the IVC alloprosthesis and іmplantation of right and left renal veins into the prosthesis, and in 1 (12.5%) - circular resection, alloprosthesis of IVC and implantation of left renal vein into prosthesis. Results. The operation median duration have constituted 215 (160 - 320) min, while the average volume of the blood loss - 305 (250 - 500) ml. The Degree II postoperative complications in accordance to classification of Clavien-Dindo were registered in 2 (25%) patients. Pulmonary thromboembolism, venous thrombosis, thrombosis of prosthesis, as well as intraoperative or immediate postoperative lethality were not observed. In 7 (87.5%) patients a radical intervention was performed. In 3 (37.5%) patients a remote hepatic and pulmonary metastases have been developed, leading to their death in terms from 10 to 34 mo. General one-, two- and a three-ear survival have constituted 87.5, 75 and 62.5%, accordingly. Conclusion. Surgical approach of a «Chevron» type and the staged dissection of IVC guarantees an adequate visualization of its іnfra-, іnter- and suprarenal segments. The «piggyback» procedure of hepatic mobilization and Pringle maneuver constitute necessary parts on the stage of dissection in retrohepatic, infradiaphragmatic and supradiaphragmatic segments of IVC. Radical tumoral excision with the IVC prosthesis and implantation, when needed, of renal or hepatic veins - is the only one possibility for improvement of the patients' quality of life in the IVC leiomyosarcoma.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.