No abstract

No abstract

Актуальність. Вибухові переломи тіл нижньогрудного та поперекового відділів хребта є найбільш розповсюдженими серед усіх пошкоджень та становлять, за даними різних авторів, від 20 до 40 % усіх пошкоджень хребта. Мета: вивчити біомеханічні характеристики кіфотичної деформації в залежності від прикладеного осьового стискаючого навантаження, що діє вздовж усього хребта, та ступеня пошкодження хребтових структур. Матеріали та методи. Біомеханічна фізична модель вибухового перелому тіла Th12 хребця, що була виконана на анатомічних препаратах блоків хребтових сегментів тварини (свині). У першій групі збережені кісткові і зв’язкові структури. У другій зруйновано до 50 % тіла хребця. У третій зруйновано усе тіло (100 %) та два суміжних диска. У четвертій зруйновано 100 % тіла, диски, дуги, зв’язки і суглоби. Результати. У залежності від ступеня руйнування хребтово-рухового сегмента Тh12 загальний модуль пружності моделі зменшується за рахунок випадання з опорної функції елементів сегмента. Максимальний модуль пружності має модель із незруйнованими структурами при всіх видах навантажень. Зменшення модуля пружності до граничних величин досягалося в зразках зі зруйнованим тілом хребця, диска, задніх структур при середніх та максимальних навантаженнях. Даний вид моделі є максимально нестабільним, з відсутнім модулем пружності. Висновки. При збільшенні обсягу руйнувань хребтово-рухового сегмента Th12 величина осьового стискання моделі під дією стискаючих навантажень статистично достовірно збільшується при всіх величинах стискаючої сили. Залежно від ступеня руйнування хребтово-рухового сегмента Th12 модуль загальної деформації моделі зменшується. Порушення міцності моделі відбулося на етапі руйнування 50 % тіла хребця та вищерозміщеного міжхребцевого диска при інтенсивності навантаження 100 Н. Зі збільшенням ступеня руйнування зразок втрачає здатність опиратися зростаючим навантаженням, що підтверджується зменшенням модуля загальної деформації досліджуваних зразків.

Objective.To study parameters of sagittal spinopelvic balance in patients with chronic low back pain and sciatica, and mechanism of vertical posture formation in a sagittal plane.Material and Methods.Total of 100 patients (32 female and 68 male, mean age 38.7 years) with chronic low back pain and sciatica underwent clinical and radiological examinations. Pelvic incidence (PI), sacral slope (SS), pelvic tilt (PT), and global lumbar lordosis (GLL) were measured on lateral standing radiograms. Statistical analysis of the obtained data was performed.Results.The mean value of PI (50.7°) in patients with back pain and sciatica and in healthy volunteers was almost equal, while SS and GLL were significantly lower in patients, and PT – higher, than those in volunteers. Number of patients with PI ≤ 35 was significantly higher than that of volunteers. Pearson’s correlation coefficient between GLL and PI was 0.916, between GLL and SS – 0.902, and between GLL and PT – 0.326. Vertical posture in patients with chronic low back pain and lumbar sciatica is characterised by backward pelvic rotation relative to hip and by hypolordotic shape of the lumbar spine.Conclusion.Vertical posture in patients with low back pain and sciatica is determined by a backward rotation of the pelvis, therefore SS and GLL decrease, and PT increases. A prevalence of extremely low values of PI (≤35°) may be considered as a risk factor for lumbar spine degenerative diease. Alteration of vertical posture is a kind of protective mechanism.

Актуальність. Патологічні переломи хребців є найбільшим ускладненням пухлинного процесу. Застосування додаткової внутрішньої фіксації металевими імплантатами значно покращує результати лікування й скорочує строки реабілітації хворих. Використання транспедикулярних пристроїв забезпечує стабільну фіксацію й стабільність сегментів хребта навіть при максимальному ступені його нестабільності. Мета: визначення оптимального варіанта протяжності заднього спондилодезу при паліативному та радикальному хірургічному лікуванні пухлин хребта. Матеріали та методи. Для вивчення можливостей стабілізації за допомогою транспедикулярної фіксації при резекції одного-трьох хребців провели експериментальні випробування на препаратах хребта свині. Використовували препарати сегментів грудного відділу хребта від Th3 до Th12 хребців. Вивчали 3 групи моделей: з одним резектованим хребцем Th6, з двома — Th5-Th6 і з трьома — Th5-Th7. Результати. Виявлено, що при резекції одного хребця в грудному відділі хребта транс-педикулярна фіксація за схемами 111х111, 101х101 та 011х110 має однакову ефективність. При резекції двох хребців найкращі стабілізуючі можливості мала конструкція за схемою 111хх111, схеми 101хх101 та 011хх110 показали доволі непогану фіксуючу здатність. При резекції трьох хребців грудного відділу хребта найбільш стабільну фіксацію показала схема 111ххх111. Схема фіксації 001ххх100 виявилась нестабільною при всіх видах резекції хребців. Висновки. Експериментальні дослідження транспедикулярної фіксації при радикальному хірургічному лікуванні пухлин хребта, який включає резекцію одного-трьох хребців, показали, що конструкція відповідає вимогам фіксації, коли кріплення відбувається не менше ніж за два верхніх та два нижніх хребці (можна через один), при резекції трьох хребців найбільш стабільною є конструкція з кріпленням за три верхні та три нижні хребці (без пропусків). Система кріплення за один хребець виявилася неспроможною майже при всіх видах резекції.