“…Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби, а саме: результати клінічних, рентгенологічних, комп'ютерно-томографічних (КТ), магнітно-резонансних (МРТ) досліджень до та після лікування. Критерієм включення були: неповний вибуховий перелом типу А3.1 і неповний вибуховий перелом із розколюванням типу А3.2, повний вибуховий перелом типу А3.3, вибуховий перелом із дистракцією типу АВ та з ротацією типу АС [1][2][3]. Усіх хворих розподілено на чотири клінічні групи: I -використано шестигвинтову транспедикулярну фіксацію (17 осіб), II -задню восьмигвинтову (55), III -передньо-задній комбінований спондилодез на 360° (22), IV -триколонну реконструкцію із заднього доступу (5).…”