Комбинированная Терапия «метформин + Глимепирид» У Больных Сахарным Диабетом 2-Го Типа (Молекулярные Механизмы Оптимизации Реабилитирующего Действия)

Abstract

Обзор посвящен описанию молекулярных механизмов терапевтического действия комбинации пероральных антидиабетических препаратов «метформин + глимепирид», направленного на коррекцию обоих дефектов, которые определяют развитие метаболических нарушений при сахарном диабете 2-го типа, а именно относительного дефицита инсулина и инсулинорезистентности. Сочетание метформина с глимепиридом оптимально в плане терапевтического воздействия на обе молекулы, недостаточная активность которых определяет метаболическое состояние инсулинорезистентности, соответственно аденозинмонофосфатактивируемую протеинкиназу и пролифератором пероксисом активированный рецептор γ. Кроме того, метформину присуща уникальная способность устранять феномен «гипергликемической памяти» за счет повышения экспрессии и активности сиртуина-1. С другой стороны, препарат сульфонилмочевины третьей генерации глимепирид обеспечивает «щадящую» стимуляцию β-клеток, что сохраняет физиологическое соотношение проинсулин/инсулин и замедляет развитие феномена десенситизации β-клеток к физиологическим и фармакологическим стимулам. Глимепирид сохраняет защитный феномен ишемического прекондиционирования и расширяет спектр терапевтического влияния на патофизиологические составляющие инсулинорезистентности за счет инсулинмиметического и инсулинсенситайзерного эффекта, а также потенцирует благоприятные эффекты метформина (в частности, через адипонектин). С этим связано достижение оптимизированной терапевтической эффективности фармкомбинации при снижении побочного действия (уменьшение дозы глимепирида, метформина).

Фармакотерапевтична Ефективність І Переваги Комбінованого Лікування Хворих На Цукровий Діабет 2-Го Типу

“…Гіперглікемія розглядається не лише як не-від'єм на метаболічна ознака цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, але і як основне порушення, на усунення якого слід спрямувати лікування захво-рювання [1]. Останнім часом у фармакотерапії ЦД 2-го типу спостерігається зміщення акцентів у бік комбінації цукрознижувальних препаратів із різ-ним механізмом дії [2,3].…”

“…У даному контексті, враховуючи складний багатофакторний патогенез ЦД, оптимальним залишається вплив на різні механізми виникнення гіперглікемії [5,6]. У клінічній практиці найчастіше застосовується комбінація метформіну і похідних сульфонілсечо-вини, що дає можливість успішно контролювати глікемію [1,7]. Підвищення прихильності хворого до лікування -одна з найбільш складних проблем для лікаря.…”

“…При цьому фармакокінетика метфор-міну не змінюється, але пік концентрації глімепі-риду настає швидше, що є важливою перевагою Дуглимаксу. До переваг використання в комбіно-ваному препараті метформіну уповільненого ви-вільнення належать оптимальна абсорбція, менший негативний продразнюючий вплив на нижні відділи шлунково-кишкового тракту, а також порівнянна біоеквівалентність [1,5]. Отже, комбінована терапія метформіном та глімепіридом забезпечує макси-мальну відповідність специфічних ефектів детермі-нуючим патогенетичним чинникам ЦД 2-го типу та його судинним ураженням.…”