Зважаючи на те, що гострий гепатит може призвести до тяжких наслідків, існує необхідність максимально ранньої його діагностики та застосування ефективних гепатопротекторів для лікування та запобігання ускладненням. Мета – дослідити протизапальні властивості сухого екстракту з грибів рейши в експерименті на щурах із токсичним гепатитом. Матеріал і методи. Експеримент виконано на 60 білих щурах-самцях, рандомізованих на 10 груп по 6 тварин у кожній. Гострий гепатит моделювали шляхом введення парацетамолу (ацетамінофену) інтрагастрально у дозі 1250 мг/кг 1 раз на добу у вигляді суспензії в 2 % розчині крохмального гелю протягом 2 діб. Для корекції токсичного ураження вводили сухий екстракт грибів рейши інтрагастрально за 2 години до введення ацетамінофену та щоденно після ураження в дозі 100 мг/кг маси тіла тварини. Як препарат порівняння було обрано Силібор (виробник – ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я»), який вводили за тією ж схемою, що й екстракт рейши, в дозі 20 мг/кг маси тіла щура. Евтаназію здійснювали на 3-тю, 7-му та 10-ту добу від початку ураження. Для досліджень брали гомогенат печінки та сироватку крові. Динаміку запальних процесів вивчали за вмістом про-, протизапальних цитокінів, С-реактивного протеїну у сироватці крові тварин із парацетамоловим гепатитом, а також після коригуючого впливу екстракту з грибів рейши та препарату порівняння. Результати. Вивчено вміст прозапальних, протизапальних цитокінів та С-реактивного протеїну у сироватці крові щурів за умов парацетамолового гепатиту. Встановлено, що сухий екстракт грибів рейши достовірно зменшує рівень прозапального IL-6 та С-реактивного протеїну, підвищує рівень протизапального IL-4 в сироватці крові щурів за умов токсичного ураження. Висновки. Отримані результати свідчать про пригнічення запальних процесів під впливом сухого екстракту з грибів рейши за умов парацетамолового гепатиту у щурів. Протизапальні властивості досліджуваного екстракту є одним із механізмів його стресадаптогенної та гепатопротекторної дії.

В умовах докорінних змін, що відбуваються нині у нашому суспільстві й системі вищої освіти, різко зростає роль і значення самостійної роботи інтернів у закладі вищої освіти, яка поступово перетворюється на провідну форму організації навчального процесу. У статті висвітлено роль самостійної роботи при підготовці фахівців фармацевтичної галузі на післядипломному етапі. У  навчально-виховному процесі вищої школи самостійну роботу інтернів прийнято вважати завершальним етапом розв’язання навчально-пізнавальних завдань. На сучасному етапі розвитку вищої освіти окремої уваги заслуговує проблема використання інтернет-технологій у самостійній роботі інтернів. Завдання кафедри – сформувати вміння інтерна самостійно виконувати завдання з дисциплін з циклу професійної підготовки за певних умов та самостійно керувати своєю діяльністю з реалізації планів кафедри.

Вступ. Значну роль у розвитку патології відіграють шкідливі звички: тютюнокуріння, зловживання алкологем та медикаментозними засобами. Значною екологічною та медико-біологічною проблемою є комбінована дія на організм людини і тварин неорганічних нітросполук, що супроводжується випадками нітратно-нітритних інтоксикацій. Унаслідок сумації факторів ризику навколишнього середовища може виникнути патологічний процес, в якому задіяні всі органи і тканини. Це зумовлює доцільність вивчення механізмів комбінового впливу на організм нітритів і тютюнового диму. Мета дослідження – вивчити активність процесів енергозабезпечення у щурів за умов тютюново-нітритної інтоксикації та дослідити ефективність застосування при цій патології ентеросорбенту карболайну. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, яких поділили на 3 вікові групи: статевонезрілі, статевозрілі й старечого віку. Тютюновий дим, що утворювався від горіння 6 сигарет із вмістом 0,6 мг нікотину та 8 мг смоли, через отвори в герметичній камері подавали всередину неї, де одночасно перебувало 6 тварин упродовж 6 хв. Натрію нітрит щури отримували одноразово інтра­гастрально в дозі 45 мг/кг маси тіла. З експерименту тварин виводили на 45-ту добу тютюнової інтоксикації (і після 24 та 72 год отруєння натрію нітритом) шляхом евтаназії під тіопенталовим наркозом. У нейтрофілах крові визначали вміст активних форм оксигену (АФО), у крові – мет- (MetHb) і карбоксигемоглобіну (НbCO), в легенях та серці – сукцинатдегідрогеназну (СДГ) і цитохромоксидазну (ЦО) активність. Усі експерименти проводили відповідно до положень Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Результати й обговорення. На 45-ту добу нітритно-тютюнового токсикозу в крові щурів вірогідно підвищувався вміст АФО, MetHb і НbCO. Найбільш виражені зміни спостерігали у крові статевонезрілих тварин. До кінця дослідження СДГ активність у легенях статевонезрілих щурів знизилась у 2,1 раза, статевозрілих – в 1,9 раза, тварин старечого віку – в 1,7 раза щодо рівня контрольних щурів. Найбільш виражені зміни активності цих ензимів відмічено в міокарді щурів старечого віку. Застосування карболайну призвело до вірогідного підвищення СДГ активності в легенях тварин усіх дослідних груп, у міокарді спостерігали тенденцію до зростання даного показника. У статевонезрілих і щурів старечого віку ЦО активність у легенях знизилась на 60 % після ураження, у статевозрілих – на 50 %. Міокард щурів старечого віку виявився більш чутливим щодо цього показника. Застосування карболайну призвело до часткового відновлення активності ензимів енергозабезпечення. Висновки. У крові статевонезрілих щурів за умов нітритно-тютюнового токсикозу відмічено найбільш виражене підвищення вмісту активних форм оксигену, який знижувався після застосування ентеросорбенту карболайну. Карболайн спричинив вірогідне зменшення вмісту метгемоглобіну в крові тварин усіх вікових груп. При дослідженні вмісту карбоксигемоглобіну після застосування сорбенту спостерігали тенденцію до його зниження. У міокарді та легенях уражених токсикантами щурів відмічено вірогідне зменшення активності енергетичних ензимів, яке достовірним було у статевонезрілих щурів і тварин старечого віку. Застосування карболайну призвело до незначного підвищення сукцинатдегідрогеназної та цитохромоксидазної активності як у легенях, так і в міокарді щурів усіх вікових груп.

Вступ. В останні роки суттєво зросла кількість досліджень, пов’язаних із вивченням таких біологічно активних речовин (БАР), як амінокислоти. Згідно з джерелами літератури, саме вони проявляють різнопланову фармакологічну активність і, тим самим, виконують важливі функції в організмі людини. Зокрема, встановлено, що деякі амінокислоти проявляють протизапальну, імуномодулюючу, заспокійливу дію тощо. Тому доречно розглядати їх як перспективні БАР для створення нових лікарських засобів. Фармацевтична розробка на основі густого екстракту чебрецю повзучого (ЧП) та ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед підбір оптимального способу одержання рідкого екстракту чебрецю повзучого, який отримували за технологією, що дозволила в короткий термін одержати максимальний витяг БАР і відтворити, відповідно, якісний склад досліджуваної сировини. При стандартизації трави чебрецю повзучого серед основних маркерів якості було обрано також амінокислоти, тому необхідно підтвердити їх якісний склад і в рідкому екстракті ЧП, що є невід’ємним етапом при проведенні стандартизації досліджуваного екстракту. Мета дослідження – розробити методику визначення якісного складу амінокислот у рідкому екстрак­ті чебрецю повзучого та запропонувати відповідні маркери якості для проведення його стандартизації. Методи дослідження. Під час дослідження використано рідкий екстракт чебрецю повзучого, метод тонкошарової хроматографії, стандартні зразки речовин: гліцину, глутамінової кислоти (“Sigma”), лейцину, тирозину, аланіну, аспарагінової кислоти (“Fluka”), хроматографічні пластинки “Silica gel F254” фірми “Merck”, прилад для автоматичного нанесення проб на пластинку “CAMAG Linomat 5”, хроматографічну камеру “GAMAG”, сушильну шафу. Результати й обговорення. Для стандартизації рідкого екстракту ЧП необхідно прослідкувати можливість ідентифікації його основних БАР, продовжуючи запропонований підхід: трава ЧП – рідкий екстракт – густий екстракт – готовий лікарський засіб. Ідентифікацію амінокислот у рідкому екстракті ЧП проводили в системі розчинників ізопропанол Р – мурашина кислота Р – вода Р у співвідношенні 40:2:10 фармакопейним методом аналізу – тонкошаровою хроматографією висхідним способом. Для розробки цієї методики вивчали різні системи розчинників, способи та умови хроматографування, в результаті чого було підібрано оптимальну систему розчинників із хорошою розділювальною здатністю. Висновки. Розроблено методику визначення якісного складу амінокислот у рідкому екстракті чебрецю повзучого. Під час цього експерименту ідентифіковано 6 амінокислот і запропоновано відповідні маркери якості для проведення стандартизації досліджуваного екстракту.