Вступ. Однією з причин погіршення здоров’я населення є нерегламентоване використання харчових добавок різного призначення під час виготовлення харчових продуктів, що збільшує рівень екологічної небезпеки життєдіяльності людини та ступінь екологічного ризику виникнення тих чи інших захворювань. Враховуючи першу і найважливішу вимогу до харчових барвників – нешкідливість у застосовуваних дозах, актуальним залишається питання про неоднозначну оцінку потенційної шкоди їх повсюдного використання, зокрема групи червоних барвників (Е120–Е129 згідно з прийнятою Міжнародною класифікацією харчових добавок). З десяти барвників цієї групи до застосування у харчовій, косметичній та фармацевтичній промисловості України дозволено чотири, серед них азорубін (Е122). Мета дослідження – дослідити маркери окисного стресу в організмі щурів після застосування різних доз харчового барвника азорубіну. Методи дослідження. Досліди проведено на білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи (одна з них слугувала контролем, дві інших групи тварин отримували водний розчин азорубіну в дозах 15 та 100 мг/кг маси тіла). Активність процесів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів, а також показники антиоксидантної системи досліджували на 7-му, 14-ту та 21-шу доби від початку експерименту. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом. Результати й обговорення. Введення в організм щурів азорубіну призводило до активації процесів ліпопероксидації, на що вказувало збільшення вмісту ТБК-активних продуктів у сироватці крові (в 6,5 раза при використанні дози 100 мг/кг у кінці експерименту), печінці та серці (в 1,7 раза) тварин. Аналогічно відзначали підвищення вмісту продуктів окисної модифікації протеїнів як нейтрального, так і основного характеру в усіх досліджуваних органах протягом експерименту. Після застосування азорубіну спостерігали порушення функціонування антиоксидантної системи. Вміст відновленого глутатіону зменшувався у сироватці крові, печінці та серці щурів. Каталазна активність знижувалась у печінці та серці тварин протягом експерименту, у сироватці крові – вірогідно підвищувалась (р<0,05). Висновок. Отримані результати підтверджують гепато- та кардіотоксичність азорубіну, яка більш виражено проявляється при використанні дози 100 мг/кг маси тіла.

РЕЗЮМЕ. Досліджено протизапальну активність сухого екстракту зі шпинату городнього листя в дозі 100 мг/кг маси тіла на моделі карагенінового набряку лапи щурів. Отримані дані можуть бути використані для створення нових протизапальних засобів рослинного походження. Мета дослідження – вивчити протизапальні властивості сухого екстракту зі шпинату городнього листя на моделі карагенінового набряку лапи щурів. Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих щурах-самцях масою 180–250 г, які були поділені на 3 групи по 6 тварин у кожній. В усіх тварин запальний набряк викликали шляхом введення 0,1 мл 1 % розчину карагеніну під апоневроз підошви задньої лапи щура. Одній із груп щурів сухий екстракт зі шпинату городнього листя вводили внутрішньошлунково у профілактичному режимі одноразово за 1 год до індукції запалення у дозі 100 мг/кг маси тварини. Контрольні тварини отримували відповідний об’єм води. Ще одна група тварин як препарат порівняння отримувала диклофенак натрію у дозі 8 мг/кг. Ступінь вираження запального процесу оцінювали за збільшенням об’єму ураженої кінцівки, який вимірювали до введення флогогену та через 1, 3, 6 та 24 години після введення флоготропного агента за допомогою механічного онкометра. Результати досліджень піддавали статистичному аналізу за допомогою статистичної програми Statistica 6.0 з використанням параметричного критерію Стьюдента та непараметричного критерію Вілкоксона для зв’язаних вибірок. Зміни вважали вірогідними при р≤0,05. Результати. Дослідження з вивчення протизапальної активності сухого екстракту зі шпинату городнього листя показали, що у групі тварин, яким вводили тільки розчин карагеніну, максимальний об’єм набряку лапи (в 2,3 раза більший у порівнянні з початковим розміром) був зареєстрований на третю годину після введення флогогену. Протизапальна активність сухого екстракту у цей термін становила 21,80 %, через 24 год після введення карагеніну протизапальна активність його була на рівні 29,5%. Протизапальна активність диклофенаку натрію становила 38 % протягом усіх термінів дослідження. Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про помірну протизапальну активність сухого екстракту зі шпинату городнього листя, який найбільш активно пригнічує розвиток набряку лапи щурів через 24 години.

РЕЗЮМЕ. У повсякденному житті людина зазнає впливу декількох токсичних чинників, що призводить до загального отруєння організму. Значну роль у розвитку патології відіграють і шкідливі звички – це зловживання алкоголем та медикаментозними засобами. Останнім часом для корекції порушень метаболізму в умовах загального токсикозу застосовують препарати, які можуть виявляти антиоксидантні властивості. Мета – вивчити стан антиоксидантної системи щурів різного віку за умов одночасного отруєння тютюновим димом та натрію нітритом та дослідити ефективність застосування за даних умов мілдронату. Матеріал і методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях різного віку, які уражались протягом 45 днів тютюновим димом і за 24 год та 72 год до кінця дослідження отримували натрію нітрит. Одній із груп щурів на тлі отруєння токсикантами вводили мілдронат у дозі 120 мг/кг маси тіла. З експерименту тварин виводили на 30-ий та 45-ий день тютюнової інтоксикації (та після 24 та 72 год отруєння натрію нітритом). У сироватці крові та гомогенаті печінки досліджували показники ензимної та неензимної ланок антиоксидантної системи. Результати. Виявлено зниження супероксиддисмутазної та каталазної активності, а також вмісту відновленого глутатіону в сироватці крові та печінці щурів за умов нітритно-тютюнового токсикозу. На тлі зниження даних показників відмічалось підвищення вмісту церулоплазміну в сироватці крові тварин усіх вікових груп. Застосування мілдронату привело до нормалізації досліджуваних показників у щурів, які були уражені токсикантами. Висновки. Найчутливішими до дії тютюнового диму та натрію нітриту виявились статевонезрілі щури, у яких активність антиоксидантної системи в умовах ураження була найнижчою. Використаний нами мілдронат привів до відновлення показників антиоксидантної системи, що вказує на доцільність подальшого його вивчення за різних патологічних станів.