РЕЗЮМЕ. У повсякденному житті людина зазнає впливу декількох токсичних чинників, що призводить до загального отруєння організму. Значну роль у розвитку патології відіграють і шкідливі звички – це зловживання алкоголем та медикаментозними засобами. Останнім часом для корекції порушень метаболізму в умовах загального токсикозу застосовують препарати, які можуть виявляти антиоксидантні властивості. Мета – вивчити стан антиоксидантної системи щурів різного віку за умов одночасного отруєння тютюновим димом та натрію нітритом та дослідити ефективність застосування за даних умов мілдронату. Матеріал і методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях різного віку, які уражались протягом 45 днів тютюновим димом і за 24 год та 72 год до кінця дослідження отримували натрію нітрит. Одній із груп щурів на тлі отруєння токсикантами вводили мілдронат у дозі 120 мг/кг маси тіла. З експерименту тварин виводили на 30-ий та 45-ий день тютюнової інтоксикації (та після 24 та 72 год отруєння натрію нітритом). У сироватці крові та гомогенаті печінки досліджували показники ензимної та неензимної ланок антиоксидантної системи. Результати. Виявлено зниження супероксиддисмутазної та каталазної активності, а також вмісту відновленого глутатіону в сироватці крові та печінці щурів за умов нітритно-тютюнового токсикозу. На тлі зниження даних показників відмічалось підвищення вмісту церулоплазміну в сироватці крові тварин усіх вікових груп. Застосування мілдронату привело до нормалізації досліджуваних показників у щурів, які були уражені токсикантами. Висновки. Найчутливішими до дії тютюнового диму та натрію нітриту виявились статевонезрілі щури, у яких активність антиоксидантної системи в умовах ураження була найнижчою. Використаний нами мілдронат привів до відновлення показників антиоксидантної системи, що вказує на доцільність подальшого його вивчення за різних патологічних станів.

Резюме. Аналіз великої кількості робіт за останні десятиліття, присвячених впливу куріння на організм здорової людини, свідчить, що немає такого органа або системи в організмі, на які б воно не мало шкідливої дії. Тютюнокуріння є агресивним фактором ризику виникнення та прогресування груп захворювань, серед яких рак легенів, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, остеопороз і деякі інші. Однак до останнього часу в літературі зустрічалася незначна кількість експериментальних робіт, в яких би досліджувався вплив тютюнового диму на організм у віковому аспекті, зокрема на окиснювальні та запальні процеси, проникність клітинних мембран та стан ендогенної інтоксикації, що сприяло б пошуку нових обґрунтованих способів корекції. Мета дослідження – з’ясувати вплив тютюнового диму на розвиток запалення та проникність клітинних мембран у щурів різного віку за тютюнової інтоксикації. Матеріали і методи. Досліди проведені на білих щурах-самцях, яких утримували на стандартному раціоні віварію Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Щурів поділили на три вікові групи: статевонезрілі, статевозрілі та старечого віку. Модель залежності від хронічної дії тютюнового диму створювали за допомогою герметичної камери. Тютюновий дим, що утворювався від горіння 6 сигарет «Прима срібна (синя)» із вмістом 0,6 мг нікотину та 8 мг смоли, через отвори у камері подавався всередину. Через 15; 30 та 45 діб від початку ураження тварин тютюновим димом, їх виводили з експерименту. В сироватці крові та тканинах визначали вміст С-реактивного протеїну, активність лужної фосфатази та гаммаглутамілтранспептидази. Результати. У щурів різного віку спостерігалось підвищення вмісту С-реактивного протеїну в сироватці крові протягом 45 діб отруєння тютюновим димом. Найчутливішими до дії токсиканта виявились старечі щури, у яких даний показник прогресуюче зростав і до кінця експерименту  перевищував рівень контрольної групи в 1,4 раза. Поряд з цим у тварин усіх вікових груп  (статевонезрілі, статевозрілі та старечі) відмічалось підвищення активності лужної фосфатази у сироватці крові та зниження її у печінці, що підтверджує розвиток холестазу та мембранодеструктивних процесів у печінці токсикованих тварин. На останнє вказує підвищення активності у сироватці крові мембранозалежного ензиму гаммаглутамілтранс­пептидази протягом усього експерименту. До кінця дослідження вона зросла у статевонезрілих щурів у 1,9  раза, статевозрілих – в 1,35 раза та у старечих – в 1,6 раза. Найбільш виражені зміни проникності клітинних мембран спостерігались у статевонезрілих тварин. Висновки. У старечих щурів запальні процеси прогресували найбільш виражено, підтвердженням чому є підвищення вмісту С-реактивного протеїну в сироватці крові. У статевонезрілих щурів відмічено прогресуюче підвищення активності мембранозалежних ензимів (гаммаглутамілтранспептидази та лужної фосфатази) у сироватці крові після отруєння тютюновим димом, яке до кінця  експерименту значно перевищувало рівень щурів статевозрілого та старечого віку. Це дозволяє стверджувати, що статевонезрілі щури більш чутливі до впливу на них тютюнового диму.