Актуальність. За тяжкістю перебігу, частотою ускладнень та летальністю виразковий коліт посідає одне з провідних місць у структурі хвороб шлунково-кишкового тракту в дітей. Мета дослідження: дати характеристику перебігу виразкового коліту в дітей на сучасному етапі. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 184 історій хвороби дітей, які перебували на обстеженні та лікуванні у відділенні проблем захворювань органів травлення ДУ «ІПАГ НАМН України» з 2004 по 2014 рік. Результати. Виразковий коліт зустрічається в дітей усіх вікових груп, серед яких групами ризику є діти дошкільного віку та підлітки. До факторів ризику захворювання відносяться як анте-, так і постнатальні фактори: гестози та загроза переривання вагітності, дефіцит маси тіла при народженні, штучне вигодовування, кишкові інфекції. Виразковий коліт характеризується хронічним рецидивуючим перебігом з повільним розвитком хвороби, має типові клінічні прояви — діарея, гемоколіт, больовий абдомінальний синдром, інтоксикаційний синдром, затримка фізичного розвитку. За локалізацією запального процесу переважає тотальне ураження товстої кишки (59,6 %), дещо рідше діагностується лівобічний коліт (28,5 %) і проктосигмоїдит (11,9 %). Інформативними критеріями активності виразкового коліту є педіатричний індекс активності (PUCAI), рівень фекального кальпротектину, ряд показників загального аналізу крові (гемоглобін, лейкоцити, тромбоцити, швидкість осідання еритроцитів) та біохімічних досліджень (С-реактивний білок, α-2-глобуліни). Сучасна комбінована базисна терапія, за даними катамнестичного спостереження, ефективна у 22 % хворих із тотальним колітом, у 42–58 % — з лівобічним колітом. Монотерапія препаратами 5-аміносаліцилової кислоти в 68 % випадків була ефективною в пацієнтів із сегментарним колітом мінімального ступеня активності та 100 % хворих із проктосигмоїдитом. Висновки. Проведений аналіз історій хвороби дітей з виразковим колітом показав сучасну вікову структуру захворювання, наявність гендерних розбіжностей залежно від локалізації та тяжкості запально-деструктивного процесу в кишечнику, відсутність збігу між клінічною та лабораторною активністю хвороби, ефективність лікувальних схем, рекомендованих ECCO та ESPGAN, доцільність використання нових критеріїв оцінки запального процесу (педіатричний індекс (PUCAI), фекальний кальпротектин). Отримані дані можуть бути використані для обґрунтування науково-практичної програми з проблеми виразкового коліту в дитячому віці, спрямованої на розробку таких актуальних напрямків, як епідеміологія, патогенез, вікові клінічні особливості, оптимізація протоколів діагностики та лікування.

According to modern views based on evidence-based medicine, the concept of "poly-endometrium" is defined as a benign, exophytic nodophilic formation of the uterine mucus that consists of glands and stroma, predominantly fibrous, containing a "tangle" of thick-walled blood vessels. The aim of the study – to learn the morphological features of tissues of polyps of the body of the uterus and endometrium with the establishment of the role of inflammatory factor in the pathogenesis of hyperproliferative changes in women of reproductive age. Materials and Methods. The article presents the results of a survey of 62 patients of reproductive age with polyps in the body of the uterus. The presence of the glandular component in 79.03 % of cases, fibrotic polyps – 12.9 %, and micro-polyps – 8.06 % were determined, respectively. The combination of polyps with non-atypical endometrial hyperplasia was detected in 80 % of patients with micro-polyposis, in 63.6 % of women – with glandular-cystic polyps of the uterine body, in 44.4 % of the examined – with glandular-fibrous endometrial polyps and in 37.5 % of patients – with fibrous polyps. Immunohistochemically, CD138 expression was detected both in the tissues of the polyps of the uterus and adjacent endometrial tissues in 43.5 % of cases, which became a marker of the chronic endometritis in the part of the surveyed, which formed the basis of the pathogenetic approaches in the treatment of such a pathology. For processing data standard procedures using Microsoft Excel were used. The research was conducted in the Laboratory of Pathomorphology of the Department of O. Lukyanova Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, head of the department – Corresponding Member of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Professor T. Zadorozhna. Results and Discussion. In clinical analysis of complaints of polyps of the body of the uterus, clinical manifestations in the form of menstrual cord disturbance were 13 (20.97 %) patients, in 11 (17.74 %) patients there were no complaints about the desired pregnancy, at the same time as 38 (61.29 %) women were asked to carry out a preventive examination, which does not contradict the results of other researchers. During the morphological study, we established the following features of the polyps of the body of the uterus in women of reproductive age: the most frequently tested polyps of the body of the uterus, which had the glandular component – in 49 (79.03 %) cases, of which the glandular-cystic structure was found in 22 (35.48 %) of patients, the glandular-fibrous structure was in 27 (43.55 %) patients, approximately the same values ​​were found in fibrous polyps of the body of the uterus – 8 (12.90 %) of women and micropolymers of endometrium – in 5 (8.06 %) cases respectively. We found that in all groups of patients with polyps in the body of the uterus, there were signs of non-atypical hyperplasia of the endometrium. It should be noted that, according to literature, endometrial polyps larger than 15 mm were associated with hyperplasia. The above data is an important indication that the unidirectional determination of the positive expression of the CD138 inflammatory marker, both in the tissue of the polyp of the uterus and in the endometrial tissue, indicates the unity of the inflammatory factor in the pathogenesis of hyperproliferative processes and proves the significant role of the inflammatory process in the development of its pathological conditions and justifies the necessity take into account this fact in approaches to the tactics of patient management. Conclusions. The results of the conducted morphological and immunohistochemical research indicate that the basis of the formation of polyps of the body of the uterus is the inflammatory process, which is confirmed morphologically with the presence of chronic endometritis and a positive reaction to CD138. The study of pathogenetic mechanisms for the formation of endometrial pathology is a key factor in the development of methods for correction of these pathological processes, which thus allows to increase the efficiency of treatment and preserve reproductive health.

No abstract

Імуногістохімічні особливості експресії прогестеронових рецепторів плацентарного бар'єра в жінок із багатоплідною вагітністю, що зумовлена ДРТ 1 ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, 2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ Ключові слова: прогестеронові рецептори, плацента, імуногістохімія, багатоплідна вагітність, ДРТ.Гормональні порушення є однією з основних відомих причин, що призводять до невиношування вагітності та передчасних пологів при багатоплідній вагітності, котра зумовлена допоміжними репродуктивними технологіями (ДРТ). Роль прогестерону та кількості його рецепторів відіграють важливу роль у збереженні та пролонгації вагітності. Вивчення плацент як основного місця синтезу прогестерону має високий інформативний потенціал та є найважливішим діагностичним об'єктом, а отримана при його дослідженні інформація абсолютно необхідна для повноцінного висновку про причини, механізм близьких і віддалених наслідків патології багатоплідної вагітності.Мета роботи -вивчення імуногістохімічних особливостей посліду у породіль із біхоріальною біамніотичною двійнею при спонтанному заплідненні та після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).Матеріали та методи. Обстежили 94 жінки, 44 з них мали багатопліддя, що зумовлене ДРТ, 42 -із самостійним багатопліддям і 38 жінок -з одноплідною вагітністю. Здійснений клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності, пологів у групах, котрі досліджували.Встановили, що багатоплідна вагітність, котра зумовлена ДРТ, належить до гестації високого ступеня ризику, під час якого передчасні пологи трапляються значно частіше, ніж при одноплідній вагітності.Виявили, здійснивши імуногістохімічне дослідження плацент, найбільшу експресію прогестеронових рецепторів в ядрах децидуальних клітин (45%), що належать до материнської структури плаценти від жінок із багатопліддям, котре зумовлене ДРТ. Також виявили, що зі збільшенням терміну гестації спостерігається вірогідне зниження активності експресії прогестеро-нових рецепторів (від 45 до 2,5%) незалежно від способу зачаття й кількості плодів. Отже, результати дослідження вказують на безперечний зв'язок структур плацентарно-ендометріальних взаємовідносин, що є важливим компонентом у доцільності гормональної терапії. Иммуногистохимические особенности экспрессии прогестероновых рецепторов плацентарного барьера у женщин с многоплодной беременностью, обусловленной ВРТ Т. Д. Задорожная, Б. М. Венцковский, С. М. Килихевич, И. В. ПоладичГормональные нарушения являются одной из основных известных причин, приводящих к невынашиванию беременности и преждевременным родам при многоплодной беременности, обусловленной вспомогательными репродуктивными технологиями (ВРТ). Прогестерон и количество его рецепторов играют важную роль в сохранении и пролонгации беременности. Плацента как основное место синтеза прогестерона имеет высокий информативный потенциал и является важнейшим диагностическим объектом, а полученная при её исследовании информация совершенно необходима для полноценного заключе...

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології імені академіка О. М. Лук'янової НАМН України», м. Київ A -концепція та дизайн дослідження; B -збір даних; C -аналіз та інтерпретація даних; D -написання статті; E -редагування статті; F -остаточне затвердження статті Мета роботи -вивчити клініко-морфологічні особливості алергічного ентероколіту в дітей раннього віку.Матеріали та методи. Пролікували 29 пацієнтів віком від 2 місяців до 2 років із важким перебігом алергічного ентероколіту, яким виконали ендоскопічне дослідження з прицільною біопсією слизової оболонки кишечника. Для порівняння морфологічних, гістохімічних та імуногістохімічних особливостей використовували біоптати слизової оболонки кишечника дітей аналогічного віку з гастроінтестинальними розладами, що зумовлені тривалим чи хронічним перебігом неспецифічного невиразкового процесу в кишечнику.Імуногістохімічні дослідження виконали на серійних парафінових зрізах відповідно до стандартних протоколів, застосовуючи моноклональні антитіла CD68 (Macrophage Marker) Ab-3 (Clone KP1), антитіла IgA (Heavy Chain) Ab-2, IgE (epsilon-Heavy Chain) Ab-1 та систему візуалізації Ultra Vision Quanto Detectson System HRP DAB (USA).Результати. Дебют гастроінтестинальних симптомів у дітей раннього віку з алергічним ентероколітом виявляли в перші місяці життя, він характеризувався блювотою або стійкими зригуваннями, інтенсивними кольками, діареєю з домішками великої кількості слизу та/або крові, затримкою фізичного розвитку. Морфологічно встановили наявність запального процесу слизової оболонки кишечника та її еозинофільну інфільтрацію. У результаті імуногістохімічного дослідження виявили підвищену експресію CD68-макрофагів, IgA та IgE у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.Висновки. Діагностика алергічного ентероколіту в ранньому віці ускладнена відсутністю специфічних клінічних гастроінтестинальних симптомів і неінформативністю алергологічного обстеження (IgE-незалежний механізм розвитку запалення), що може потребувати здійснення морфологічного дослідження для верифікації діагнозу. Морфологічно в обстежених хворих встановили наявність запального процесу слизової оболонки кишечника зі значною інфільтрацією еозинофілами, за даними імуногістохімії виявили підвищену експресію CD68-макрофагів, IgA та IgE у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, що вказує на активацію як клітинного, так і місцевого гуморального імунітету.Клинико-морфологические особенности аллергического энтероколита у детей раннего возраста О. Г. Шадрин, Т. Д. Задорожная, Г. А. Гайдучик, Т. М. Арчакова, В. П. Мисник Цель работы -изучить клинико-морфологические особенности аллергического энтероколита у детей раннего возраста.Материалы и методы. Пролечены 29 пациентов в возрасте от 2 месяцев до 2 лет с тяжелым течением аллергического энтероколита, которым выполнено эндоскопическое исследование с прицельной биопсией слизистой оболочки кишечника. Для сравнения морфологических, гистохимических и иммуногистохимических особенностей использовали биоптаты слизистой оболочки кишечника детей аналогичного возраста с...

No abstract

ВступСиндром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найчастішою ендокринопатією у жінок репродуктивного віку як в Україні, так і за кордоном, і становить гетерогенну групу порушень із широкою клінічною та біохімічною варіабельністю. В останні десятиріччя все частіше зустрічаються нетипові (некласичні) фенотипи даного захворювання. На сьогодні СПКЯ нерідко діагностується не лише у пацієнток з ожирінням, але й у жінок з нормальною масою тіла [2]. Так, у популяційних дослідженнях, проведених Katsikis I. (2011) та Balen A. (1995) показано, що від 30% до 70% жінок з СПКЯ мають нормальну масу тіла [3,4]. Незважаючи на численні дослідження, присвячені пошуку причин розвитку даного синдрому, на жаль, немає чіткого визначення структури його етіологічних чинників та патогенезу в жінок із різними конституціональними фенотипами. Фундаментальними дослідженнями розкрито багато механізмів формування СПКЯ у пацієнток з надлишковою масою тіла, але його патогенез у жінок з нормальною масою тіла на сучасному етапі залишається остаточно нез'ясованим.Нашими попередніми дослідженнями було виявлено, що СПКЯ у пацієнтів без ожиріння часто супроводжується запальними захворюваннями геніталій (до 84%). Було зроблено припущення, що запальний процес може відігравати роль у механізмі розвитку СПКЯ та його клінічних проявів у пацієнток з нормальною масою тіла. Тому було вирішено вивчити морфологічні та імуногістохімічні особливості структури яєчників у пацієнток з нормальною масою тіла при СПКЯ на тлі запальних процесів геніталій.

Мета-дослідити структуру мікробіому піхви та ендометрія у зіставленні особливостей морфофункціонального стану та імуногістохімічних характе ристик ендометрія в жінок із хронічним сальпінгоофоритом (ХСО) за різних варіантів перебігу. Пацієнти та методи. Обстежено 141 жінку із ХСО, середній вік становив 28±5,9 року. До І групи увійшли 69 пацієнток із ХСО, до ІІ групи-72 пацієнт ки із ХСО, ускладненим гідросальпінксом, контрольну групу становили 30 здорових жінок аналогічного віку. Результати. Аналіз клінічної картини та особливостей перебігу ХСО і ХСО, ускладненого гідросальпінксом, показав, що такі пацієнтки страждали насамперед на больовий синдром (78,3% і 95,8%), дисменорею (26,1% і 43,1%), диспареунію (28,9% і 47,2%), що призводило до безпліддя (від 24,6% до 61,1%) пацієнток із ХСО залежно від типу перебігу, при цьому переважало первинне безпліддя, що становило 21,7% і 44,4%. Зміни мікробіоцено зу піхви в жінок із ХСО, ускладненим гідросальпінксом, порівняно з показниками групи ХСО, характеризувалися збільшенням колонізації умовно па тогенною та патогенною мікрофлорою на тлі зниженої концентрації лактобактерій (менше 10 7 КУО/мл) і достовірно вищою частотою асоціації 3 і більше бактеріальних культур, у т.ч. інфекцій, що передаються статевим шляхом (Chlamydia trachomatis-21,3% і 4,0% відповідно, Ureaplasma urealiticum/parvum-48,9% і 26,5%, Gardnerella vaginalis-68,1% і 44,9%). Оцінка структури мікробіому ендометрія цих пацієнток показала інфі кування умовно патогенною і патогенною флорою у 65,31% випадків пацієнток із ХСО та 83% жінок із ХСО, ускладненим гідросальпінксом, а також колонізацію Mycoplasma hominis у 14,3% і 12,8% відповідно, Ureaplasma urealiticum/parvum у 14,9% і 8,1% випадків відповідно; з біоптату ендометрія здорових жінок виявлені інфекти висівалися у 6,6% і 3,3% відповідно. Аналіз структури морфофункціонального стану та імуногістохімічних характе ристик ендометрія виявив, що в жінок із гідросальпінксом переважали поліпи ендометрія (31,91% проти 12,5% у І групі), хронічний ендометрит (25,53% і 38,78%) та мікрополіпи, поряд із гіперплазією ендометрія без атипії (12,77% і 10,2%). Висновки. Таким чином, найбільш клінічно значущими симптомами ХСО, ускладненого гідросальпінксом, є больовий синдром, дисменорея, диспареу нія. Для мікробіоти піхви жінок із ХСО, ускладненим гіросальпінксом, є характерним збільшення колонізації: умовно патогенною і патогенною мікро флорою на тлі зниженої концентрацій лактобактерій; достовірно вищою частотою асоціації 3 і більше бактеріальних культур. Більш виражений характер мікробіому ендометрія в цих жінок, імовірно, пов'язаний із періодичним дренуванням гідросальпінксу в порожнину матки. Субфертильність і безплідність жінок із гідросальпінксом можуть бути пов'язані не тільки із трубним фактором, а передусім із високою частотою гіперпроліфератив ної патології ендометрія та хронічним ендометритом унаслідок хронічної інфекції. Дослідження виконано згідно з принципами Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі уст...