Exposure to ionizing radiation (IR) could affect the human brain and eyes leading to both cognitive and visual impairments. The aim of this paper was to review and analyze the current literature, and to comment on the ensuing findings in the light of our personal contributions in this field. The review was carried out according to the PRISMA guidelines by searching PubMed, Scopus, Embase, PsycINFO and Google Scholar English papers published from January 2000 to January 2020. The results showed that prenatally or childhood-exposed individuals are a particular target group with a higher risk for possible radiation effects and neurodegenerative diseases. In adulthood and medical/interventional radiologists, the most frequent IR-induced ophthalmic effects include cataracts, glaucoma, optic neuropathy, retinopathy and angiopathy, sometimes associated with specific neurocognitive deficits. According to available information that eye alterations may induce or may be associated with brain dysfunctions and vice versa, we propose to label this relationship “eye-brain axis”, as well as to deepen the diagnosis of eye pathologies as early and easily obtainable markers of possible low dose IR-induced brain damage.

Results of a comparative study of accommodative capability of eyes in individuals exposed to various doses of ionizing radiation and in a control group are presented. The mean values for ranges of accommodation in the control group were consonant with previous data. However, the range of accommodation was found to be reduced in exposed patients from younger age groups. It has been established that the ranges of accommodation depended, besides the age, on the absorbed dose of ionizing radiation: the greater the dose absorbed, the lesser the range of accommodation in the same age group. The effect of ionizing radiation seems to be additive to that of age.

Jain et al. reflect on the Russia‐Ukraine war and argue that although there is a broad consensus on the need for intervention, focus should be on providing immediate accommodative measures.

Мета: Оцінити взаємозв'язок між віком, в якому людина зазнає радіаційного впливу, і ризиком розвитку пато логічних змін ока (на прикладі поширеності ангіопатії сітківки). Матеріали і методи. Об'єктом дослідження був стан судин сітківки 2531 особи (1948 евакуйованих з м. При п'яті у віці до 20 років і 583 опромінених внутрішньоутробно внаслідок Чорнобильської катастрофи). Викорис тано результати стандартизованих офтальмологічних обстежень, проведених з 1993 р. по 2000 р. в межах прог рами клініко епідеміологічного реєстру. Серед евакуйованих виділено різні вікові групи опромінених. З маси ву контрольної групи сформовано відповідні за віком групи неопроміненого контролю. Статистичну обробку ре зультатів дослідження проведено з використанням пробної вільної версії пакету програм "Open Epi 2.2.1". Результати. В усіх групах виявлено значну поширеність патології судин сітківки. Різниця в поширеності ангіопатії для опромінених in utero в порівнянні з віковим контролем була достовірною. Достовірно вищою бу ла поширеність судинної патології сітківки і в усіх групах евакуйованих. Поширеність ангіопатії була вищою в групі опромінених in utero і у віці 8-12 років, а в групі осіб, опромінених у віці 4-7 років, ризик наявності ангіопатії був нижчим. Висновки. Показано, що поява віддалених радіаційних ефектів залежить, за інших приблизно рівних умов, від віку, в якому людина зазнала опромінення. За участі в роботах в умовах професійного радіаційного впливу осіб, які внаслідок Чорнобильської катастрофи були опромінені внутрішньоутробно або у віці від 8 до 20 років, не обхідно вжити додаткових профілактичних заходів. Ключові слова: іонізуюче випромінювання, особи, опромінені внутрішньоутробно та в дитячому і юнацькому віці, аварія на ЧАЕС, ангіопатія сітківки.

Мета: оцінити морфометричні параметри сітківки у реконвалесцентів у віддаленому періоді після перенесеної гострої променевої хвороби. Матеріали і методи. Проведено повне офтальмологічне обстеження 7 реконвалесцентів гострої променевої хвороби (ГПХ). Обстежені розподілені на дві підгрупи: 1) пацієнти зі встановленим діагнозом макулярної деге нерації сітківки (8 очей); 2) пацієнти, які не мали клінічних ознак патології макули (6 очей). Параметри сітківки в центральній зоні вивчали за допомогою методу оптичної когерентної томографії. Для оцінки результатів обс тежень використані статистичні методи: обчислення середніх значень кількісних показників, оцінка вірогідності різниці за методом Ст'юдента. Результати. Оптична когерентна томографія засвідчила статистично достовірне збільшення товщини сітчастої оболонки у фовеолі всіх реконвалесцентів ГПХ. Висновки. Показано, що товщина сітчастої оболонки у фовеолі і парамакулярній зоні в осіб, які перенесли ГПХ, вірогідно більша, ніж у контролі. Ці зміни спостерігаються у всіх реконвалесцентів ГПХ-як у осіб з проявами макулярної дистрофії, так і у тих, в кого її клінічних проявів не було виявлено. Наявність кореляційного зв'яз ку між об'ємом сітківки у макулярній зоні і документованою дозою опромінення досліджуваної групи підкрес лює перспективність подальших досліджень сітчастої оболонки реконвалесцентів ГПХ за допомогою оптичної когерентної томографії для вивчення механізму ушкодження сітківки у цієї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ключові слова: оптична когерентна томографія, макулярна зона сітківки, гостра променева хвороба, реконва лесценти, макулодистрофія.

No abstract

Мета: описати клінічні різновиди катаракт, що спостерігаються у віддаленому періоді у реконвалесцентів після перенесеної гострої променевої хвороби (ГПХ). Матеріали і методи. Через двадцять чотири-тридцять три роки після аварійного опромінення проведено пов не офтальмологічне обстеження 53 реконвалесцентів ГПХ. Середній вік пацієнтів на момент обстеження-(64,6 ± 1,2) років, середня доза опромінення обстежених (2,39 ± 0,17) Ґр. Офтальмологічне обстеження включало візометрію з корекцією і без, тонометрію, авторефрактокератометрію, біомікроскопію на щілинній лампі, фотог рафування кришталика в прохідному світлі на фундус камері. Для оцінки результатів обстеження використані статистичні методи: обчислення середніх значень кількісних показників, оцінка вірогідності різниці за методом Ст'юдента. Результати. 10 пацієнтів (17 очей) з 53 реконвалесцентів ГПХ у віддаленому періоді після опромінення мали артифакію після проведеного хірургічного лікування. У всіх інших пацієнтів було виявлено зміни прозорості кришталика, причому у більшості пацієнтів-комбіновані. Радіаційна катаракта з її характерною клінічною кар тиною була виявлена у 32 осіб, ще в одному випадку зафіксовано її перші ознаки. У 14 реконвалесцентів ГПХ у віддаленому періоді після опромінення характерної клініки радіаційної катаракти не виявлено. Висновки. У 14 реконвалесцентів ГПХ у віддаленому періоді після опромінення не виявлено радіаційної ката ракти; дози опромінення цих пацієнтів значно перевищують рівні, які вважають пороговими. Тому відсутність її ознак у віддаленому періоді у осіб, опромінених у дозі понад 2 Ґр, може свідчити, що цей відомий радіаційно обумовлений ефект є стохастичним. Подальший аналіз клінічних особливостей патології кришталика в рекон валесцентів ГПХ перспективний для вивчення механізму ушкодження кришталика у цієї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ключові слова: радіаційна катаракта, інволюційна катаракта, кришталик, гостра променева хвороба, реконва лесценти, іонізуюче випромінювання, доза.

Мета. Оцінити зміни кровонаповнення ціліарного тіла і стану кута передньої камери ока (КПК) та вивчити їх вплив на патогенез глаукоми у радіаційно опромінених осіб. Матеріали і методи. Використані результати обстеження випадково відібраної групи з 41 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (УЛНА на ЧАЕС) і 18 мешканців зони гарантованого добровільного відселення; вік на момент обстеження 45-50 років. Контрольну групу становила 41 особа того ж віку. Стан ку та передньої камери вивчався за допомогою гоніоскопії, зміни кровообігу в ціліарному тілі оцінювали за допо могою офтальмореографії. Результати. Виявлено зменшення кровотоку в ціліарному тілі у всіх УЛНА. Так, реографічний коефіцієнт (РК) в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був вірогідно нижчим (p < 0,05) ніж у контрольній групі. Дослідження стану КПК виявило вищий ризик появи інволюційних змін КПК у УЛНА, ранні інволюційні зміни КПК виявлено у 14 з 35 осіб, відносний ризик у порівнянні з контрольною групою становив 3,5 (1,27; 9,5) χ 2 = 7,48, p = 0,031. Для мешканців радіаційно забруднених територій характерні такі ж зміни. Висновки. Вплив іонізуючої радіації спричиняє зниження кровотоку в судинному тракті та розвиток змін кута передньої камери. Наявністю цих змін можна пояснити особливості патогенезу глаукоми у радіаційно оп ромінених пізній вияв і тяжкий перебіг. Ключові слова: глаукома, іонізуюча радіація, учасники ліквідації наслідків аварії, мешканці радіаційно забруд нених зон, кут передньої камери, ціліарне тіло, реографія, аварія на ЧАЕС.