No abstract

No abstract

A comprehensive study of the wastes from ozokerite production at the Borislavskoe deposit (L'vov oblast', Ukraine) was performed. It was determined on the basis of data from x-ray phase, differential thermal and petrographic analyses as well as from the determination of the main physical and ceramic properties of the wastes and compositions in combination with additives such as secondary kaolin from the Murzinskoe deposit, primary alkaline kaolin from the Dubrovskoe deposit and fly ash from the Ladyzhinskaya TPP that these wastes can be used effectively in the batch to obtain construction ceramic. Introducing the wastes into the batch makes it possible to reduce their sensitivity to drying, intensify the molding process and reduce the consumption of the main heat carrier during firing.

No abstract

Розглянуто фiзико-хiмiчнi процеси, що протiкають при одержаннi ангобних покриттiв для будiвельної керамiки з декоративним ефектом «пiд давнину», запропоновано склад шихти, технологiю виготовлення та нанесення покриттiв на керамiчний вирiб. Покриття мають темний коричнево-бузьковий колiр з об'ємним ефектом свiтлої «мiнливостi». Ангоби можуть бути використанi при декоруваннi лицьової керамiчної цегли однократного випалу з витримкою при максимальнiй температурi 1070 °С. Встановлено, що для забезпечення градiєнтного об'ємного декоративного ефекту до складу ангобної шихти рекомендується вводити мiкросфери золи-винесення ТЕС у кiлькостi 3-5 %, а для насиченого коричнево-бузькового забарвлення-до 60 мас. % марганцевої руди. Для забезпечення необхiдних реологiчних показникiв ангобного шлiкеру та його високої адгезiйної здатностi, тонкiсть помелу компонентiв шихти має становити не бiльше 1 % за залишком на ситi № 0063. При цьому вологiсть шлiкеру становить 45 %, текучiсть 18 с. Встановлено механiзми протiкання усадочних процесiв ангобних покриттiв та керамiчної основи при рiзних способах нанесення ангобного шлiкеру на вирiб. Для зменшення рiзницi усадок покриття та керамiки рекомендується нанесення ангобного шлiкеру розробленого складу на висушений керамiчний напiвфабрикат. Пiсля випалу при 1070 °С вироби мають високу якiсть з показником водопоглинання покриття 5,2-5,4 % та твердiстю за шкалою Моосу ~5. Отриманi данi можуть бути застосованi при моделюваннi процесiв ангобування виробiв та розробцi складiв ангобних покриттiв. Практична цiннiсть результатiв полягає у створеннi нового виду декорованої будiвельної продукцiї, що дозоляє збiльшити ринок її збуту та пiдвищити конкурентну спроможнiсть Ключовi слова: керамiчна лицьова цегла, ангоб, декоративне покриття, водопоглинання, марганцева руда, випал будiвельної керамiки

Досліджено властивості лужних каолінів як пер спективної сировини при виготовленні ангобних покрит тів для будівельної кераміки. Визначено хімікомінера логічний склад та особливості термічних перетворень каолінів; розроблено склади ангобних покриттів, дослі джено їх реологічні властивості та визначено фізико керамічні показники після випалу; встановлено особли вості формування структури покриття. Актуальність розширення сировинної бази стоїть дуже гостро, оскільки, існуючі рецептури керамічних мас та покриттів включають переважно високоякіс ні глини, каоліни, польові шпати, кварцові піски та ін. Природні запаси такої сировини стрімко вичерпують ся, що негативно позначається на результатах вироб ництва. Отже, пошук альтернативної сировини має враховувати не тільки її доступність, а й можливість забезпечити високу якість керамічних виробів. В результаті досліджень встановлено, що лужні каоліни є комплексною сировиною, яка містить каолі ніт, кварц та польовошпатові мінерали (мікроклін або альбіт), тому можуть замінити перелічені матеріали, які вводять до складу ангобів окремими компонентами. Для корегування реологічних властивостей розробле них ангобних покриттів можна застосовувати тради ційні електроліти-реотан та рідке скло, у кількості до 0,7 мас. %. Під час термічної обробки лужні каоліни активно спікаються при температурах 1100-1150 °С і сприяють інтенсивному формуванню на поверхні виро бу міцного каменеподібного ангобного шару з водопогли нанням 3-6 %. Таке покриття, окрім створення деко ративного ефекту, підвищує довговічність будівельної продукції в середньому на 30-35 %. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення, оскільки дозволили обґрунтувати доцільність використання лужних каолінів як комплексної сировини у виробництві ангобованої кераміки. Зазначене дозво ляє скоротити кількість окремих компонентів у скла ді покриття та інтенсифікувати спікання ангобу, що в цілому призводить до покращення якості продукції Ключові слова: керамічна лицьова цегла, ангоб, деко ративне покриття, водопоглинання, випал будівельної кераміки, каолін лужний

Визначено основні властивості керамічної цегли різного призначення. Досліджено мікроструктуру та фазовий склад рядової, лицьової та клінкерної цегли. Встановлено взаємозв'язок мікроструктури і фазового складу дослідних матеріалів з водопоглинанням, механічною міцністю при стисканні та морозостійкістю. Результати досліджень дали можливість визначити особливості формування керамічного черепка та пояснити фізико-хімічні процеси при спіканні. Встановлено, що рядова цегла містить переважно термічно змінену глинисту речовину з невисокою кількістю склофази. У зв'язку з зазначеним, через неповне рідкофазне спікання, рядова цегла має високі значення водопоглинання (10-14 %) при низькій міцності (7,5-12,5 МПа). Лицьова цегла має більш розвинену склофазу, яка міцно з'єднує кристалічну фазу. Остання представлена такими мінералами, як β-кварц, мікроклін, альбіт, муліт та ін. Головним завданням виробництва лицьової цегли є забезпечити оптимальну дисперсність вихідних сировинних матеріалів і досягти рівномірного розподілу мінералів по всьому об'єму виробу. Клінкерна цегла має більш складний механізм спікання, оскільки при використанні вихідної грубодисперсної маси необхідно отримати щільну однорідну структуру виробів. Головними особливостями керамічної маси є введення до її складу опіснюючих добавок, які забезпечать стійкість виробів до деформації під час випалу, і плавнів, які мають забезпечити інтенсивне рідкофазне спікання. При випалі таких виробів потрібно правильно вибрати температурно-часовий режим, який буде відповідати інтервалу спікання основного глинистого матеріалу. Це необхідно для того, щоб, з одного боку, отримати міцну щільну структуру виробу з водопоглинанням 4-5 %, а з іншого-уникнути таких видів браку, як деформація, розтріскування, «перевипал», спучування і т. д. Результати досліджень можуть бути застосовані у виробничих умовах на підприємствах галузі з метою контролю якості продукції і усунення можливих причин браку, пов'язаного з порушенням технологічного режиму виробництва Ключові слова: керамічна цегла, мікроструктура керамічного матеріалу, спікання глини, випал будівельної кераміки

Синтез керамічних пігментів тради ційно здійснюється при високій темпера турі (не нижче 1200 °С). Для її зниження використовують мінералізуючі добавки, які мають різний механізм дії на вихідні компо ненти пігментних шихт. Ефективність дії мінералізаторів визначається їх природою, вмістом, ступенем диспергування в реаген ті, який активується. Отже, пошук най більш ефективних мінералізаторів при син тезі, зокрема, силікатношпінельних кера мічних пігментів має важливе наукове та практичне значення. Досліджено дію різних мінералізуючих добавок (B 2 O 3 , Na 2 B 4 O 7 , Na 2 O, NaF) на про цеси формування кристалофазового складу шлаквмісних керамічних пігментів і зміну їх колірних показників. Встановлена пряма залежність між температурою плавлення мінералізаторів та ефективністю їх впли ву на утворення шпінельних фаз, які висту пають носіями кольору в таких пігментах. Відчутний ефект від введення натрію фто риду, що має найвищу температуру плав лення серед дослідних добавок, досягається в результаті випалу пігментів при темпе ратурі не нижче 1150 °С. Дія натрію окси ду ефективна починаючи з температури 1100 °С. Найбільш доцільно застосовувати борвмісні сполуки. Їх введення дозволяє зни зити температуру випалу шлаквмісних піг ментів до 1050 °С при повному зв'язуван ні вихідних компонентів в шпінельні тверді розчини. Синтезовані при цьому керамічні пігменти забезпечують формування глазур них покриттів, які за якісними показниками не поступаються покриттям, отриманим з додаванням високотемпературних пігмен тів (температура випалу 1200-1250 °С). На утворення силікатних фаз (діопсиду і воластоніту), які не є носіями кольору в дослідних пігментах, ефективну мінералі зуючу дію чинять добавки NaF і B 2 O 3 Ключові слова: керамічні пігменти, міне ралізатори, випал, кристалофазовий склад, колірні показники, глазурні покриття