No abstract
Проблематика. Провідне місце серед захворювань опорно-рухового апарату займають різні деформації стоп. Вивчення біомеханіки нижніх кінцівок у нормі та при різноманітних деформаціях є вкрай необхідним і дуже перспективним. Характер та особливості процесу формування ходи у дитини досліджено не повною мірою, у вітчизняній та зарубіжній літературі не достатньо уваги приділено оцінці параметрів пружності стопи. Мета дослідження. Оцінка біомеханічних особливостей стояння та ходьби, циклу кроку, пружних характеристик стоп, які можуть слугувати інструментом для ранньої діагностики порушень функцій стопи у дітей. Методика реалізації. При дослідженні використовувався метод бароподометрії, який дає змогу об'єктивізувати дослідження з урахуванням статичної та динамічної складових. У ході дослідження було визначено основні просторово-часові параметри циклу кроку: каденцію, періоди подвійної та одиночної опори, довжину напівкроку та кроку, час і швидкість кроку, індекс хромоти, а також розподіл навантаження та площі контакту між стопами, відносне подовження стопи в динаміці. Для оцінки пружних характеристик стопи було розраховано коефіцієнти пружності та деформації, а також модуль Юнга. Результати дослідження. Аналіз просторово-часових характеристик циклу кроку обох груп досліджуваних показав зниження швидкості кроку в групі хворих дітей, збільшення часу кроку, істотне зниження каденції зі збільшенням довжини кроку та зменшенням часу подвійної опори з істотним збільшенням часу одиночної опори. Аналіз пружних властивостей стопи обох груп досліджуваних показав істотне збільшення коефіцієнта пружності та модуля Юнга в групі здорових дітей порівняно з іншою групою з одночасним зменшенням коефіцієнта деформації стопи в здоровій групі. Висновки. Оцінка біомеханічних параметрів циклу кроку та пружних властивостей стопи може успішно використовуватися для моніторингу стану стопи, встановлення діагнозу та ефективності різноманітних методів лікування плоско-вальгусної деформації стопи у дітей. Ключові слова: стопа; цикл кроку; біомеханічні параметри; пружні властивості; плоско-вальгусна деформація.
місце серед методів лікування у фізіотерапії займає лікування ультразвуком. Процес ультразвукової терапії полягає у контактній взаємодії ультразвуку з ультразвукового випромінювача з поверхневими шарами шкіри. Тому безпека пацієнта при виконанні цієї процедури є домінуючим фактором. Під час ультразвукової дії на біологічну тканину ультразвуковий випромінювач нагрівається. Діапазон нагріву ультразвукового випромінювача визначається вимірюванням і контролем значень температури. При проведенні процедури ультразвукової терапії проблематичним є вимірювання температури випромінювача безпосередньо перед п'єзоелементом на зовнішній контактній поверхні, яка своєю чергою має найбільші значення температури серед усієї робочої поверхні. Мета дослідження. Розробка математичної моделі, що дає змогу за значеннями температури від периферійних частин робочої поверхні ультразвукового випромінювача отримувати значення температури центральної частини його робочої поверхні. Методика реалізації. При дослідженні було застосовано метод рандомізації експерименту, теорію обробки експериментальних даних, апарат регресійного аналізу, що дало можливість розробити математичну модель та оцінити її адекватність і похибки. В ході дослідження було визначено основні значення температури в точках на робочій поверхні ультразвукового випромінювача, які було застосовано при аналізі експериментальних даних і визначенні коефіцієнтів регресії математичної моделі. Результати дослідження. Аналіз експериментальних даних і регресійний аналіз отриманих значень температури робочої поверхні випромінювача показали, що існує істотна математична залежність між температурою в центральній частині випромінювача та у периферійних його частинах. Цю математичну залежність встановлено, серед інших основних залежностей, а також виконано її перевірку й розраховано похибки. Висновки. Розроблено математичну модель та оцінено значення температури на робочій поверхні ультразвукового випромінювача, що дає можливість успішно використовувати їх при розробці нових ультразвукових випромінювачів для ультразвукової терапії. Ключові слова: ультразвук; ультразвукова терапія; математична модель; температура; ультразвуковий випромінювач. MODELING OF THE TEMPERATURE FIELD ON THE WORKING SURFACE OF AN ULTRASONIC EMITTER Background. An important place among the methods of treatment in physiotherapy is the treatment of ultrasound. The process of ultrasound therapy consists of contacting the interaction of ultrasound from an ultrasonic emitter with superficial skin layers. Therefore, patient safety in this procedure is a dominant factor. During ultrasonic action on the biological tissue, the ultrasound emitter is heated. The range of heating of the ultrasonic emitter is determined by measuring and controlling the temperature values. When performing the procedure of ultrasound therapy, it is problematic to measure the temperature of the probe directly before the piezoelectric element on the external contact surface, which, in turn, has the highest temperature values across the entire working s...
лазерів є одним із перспективних напрямів розвитку терапії та хірургії. Вплив низькоінтенсивного лазерного випромінювання (ЛВ) у терапевтичних дозах активує відновлювальні процеси в тканинах, що дає змогу стимулювати процеси регенерації завдяки інтенсифікації мікроциркуляції обмінних процесів, а також впливає на нервово-рефлекторні й гуморальні механізми болю та на больові рецептори. Існує необхідність чіткого встановлення параметрів ЛВ, які важливі при відпрацюванні та отриманні дієвих результатів терапії. Діагностика in vivo дає змогу отримати зворотну відповідь про реакцію організму на опромінення з різними показниками дози, щільності потужності та довжини хвилі, при цьому не ушкоджуючи біологічну тканину. Мета дослідження. Оскільки лазерні апарати застосовуються для багатьох фізіотерапевтичних і діагностичних процедур, то для правильного використання низькоінтенсивного ЛВ необхідно враховувати всі особливості структури біосередовища зони впливу, наприклад шкіри людини та процесів взаємодії ЛВ із шарами біологічних тканин і мікроциркуляцією органічних рідин. Під впливом ЛВ починається перебіг широкого спектра фотофізичних і фотохімічних змін, відбуваються підвищення температури на поверхні опромінюваної ділянки шкіри та фізико-хімічні перетворення. Головною метою роботи є визначення динаміки змін температури шкірного покриву під впливом ЛВ. Методика реалізації. Обґрунтовано використання математичної залежності для визначення необхідної дози ЛВ і математичної моделі розрахунку зміни температури шкіри під впливом ЛВ. Проведено експеримент із порівнянням результатів розрахунку за математичною моделлю та результатів проведеного експерименту з впливу ЛВ із довжинами хвиль 0,66, 0,63 та 0,46 мкм на характер і динаміку перебігу температурних процесів у верхніх шарах шкірного покрову. Результати дослідження. Як узагальнюючий результат отримано дані про динаміку змін температури шкірного покриву під впливом ЛВ. Результати проведених дослідів та порівняння результатів експериментів із розрахунками математичної моделі показали, що існує залежність зміни температури від будови і параметрів біологічної тканини, щільності потужності ЛВ, дози опромінення та часу впливу. Висновки. За результатами проведеної роботи зроблено висновок, що більша інтенсивність відведення тепла відбувається в шкірному покриві саме живих тканини. Це відбувається переважно за рахунок мікроциркуляції органічних рідин і крові. Ключові слова: лазерне випромінювання; регенерація; типи шкіри; лазерний терапевтичний апарат.
X-ray imaging techniques have many advantages over other methods because they can be easily performed in a short time and are widely available, allowing doctors to quickly confirm or rule out a diagnosis with greater confidence. The main problem associated with the widespread use of radiological diagnosis and therapy is the significant exposure of patients. Over the last 30 years, the average radiation dose of the population and patients has doubled, despite the fact that exposure to natural factors has remained almost at the same level. The increase in the level of the average radiation dose of the population and patients of medical institutions is associated with an increase in the number of diagnostic procedures, despite the fact that the level of radiation with each procedure has decreased significantly. This is especially true in this period of coronary crisis - a rapid increase in the number of human diseases caused by the Covid-19 virus. The paper considers the principles of monitoring the level of radiation doses in diagnostic and therapeutic complexes of medical institutions. The analysis of research methods, comparison of doses obtained experimentally, in which multifactor measurements were performed with dosimeters located in the areas of major vital organs and doses adopted by treatment protocols according to state and sanitary rules and regulations. After the analysis and identification of the main problems of irradiation, a method of automated measurement of radiation doses with the installation of high-precision detectors and an algorithm for calculating irradiation parameters, according to the location of patients and staff during diagnostic or therapeutic procedures, as well as separately for each body, method assessment of the accumulation of the level of radiation doses.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.