The analysis of comorbidities in geriatric patients with proximal femur fracture

Abstract

ВступЧерез постаріння населення планети відмічає-ться збільшення кількості переломів кісток у людей похилого та старечого віку. За прогнозами фон-ду ООН по народонаселенню UNFPA, чисельність старіших за 60 років людей у 2025 році становити-ме 15 % населення планети (більше 600 млн.), а у 2050 році -2 млрд. осіб [1]. Стрімкими темпами збільшується вікова група людей старіших 80 років, щорічно зростаючи на 4,2 % [2].Особливе місце серед переломів кісток нижніх кінцівок займають переломи проксимального відді-лу стегнової кістки (ПВСК), що становить 17 % від усіх травм опорно-рухового апарату. У 1990 р., за даними ВООЗ, у світі зареєстровано більше 1,3 млн. переломів ПВСК, кількість яких з часом буде збіль-шуватися: в 2025 р. може зрости вдвічі, а в 2050 р. -втричі [3]. У структурі переломів ПВСК вертлюгові та через вертлюгові переломи складають 35-40 % та 5-10 %, відповідно [4,5].Основний контингент хворих з переломами ПВСК -це особи похилого та літнього віку. У 95 % випадків переломи ПВСК є травмами «низької енер-гії», спричиненої, у більшості випадків падінням з висоти власного тіла [6,7]. Відомо, що низькоенерге-тичні переломи нерідко пов'язані з супутніми захво-рюваннями, порушенням ходи, дефіцитом статевих гормонів, недоїданням [8].Важливим аспектом при лікуванні переломів ПВСК є наявність у більшості пацієнтів супутніх захворювань різного ступеня тяжкості, частота яких сягає 60-100 %, включаючи серцево-судинні (90 %) та бронхолегеневі (20-26 %) захворювання. При цьо-му більшість хворих мають два та більше супутні захворювання [9,10], які можуть загостритися у зв'язку з травматичними пошкодженнями і стресом, підвищуючи ризик при оперативному лікуванні та збільшуючи летальність [11].Тяжкість стану хворих, включаючи вибір так-тики лікування, перебіг післяопераційного періоду, тривалість перебування хворого в стаціонарі, багато в чому залежить від супутніх захворювань. Обґрунтування дослідженняВзаємозв'язок віку, супутніх захворювань об-межують та ускладнюють лікувально-діагностичний процес, впливаючи на прогноз лікування, підвищую-чи ймовірність летального результату. Доведено, що з віком погіршується перебіг супутніх захворювань, зростає ризик ускладнень, що суттєво впливає на ви-бір методу оперативного лікування переломів ПВСК [12]. Встановлено наявність супутньої патології у пацієнтів із переломом шийки стегнової кістки на тлі остеопорозу, яким проводили ендопротезування кульшових суглобів [9]. Внаслідок травматичного пошкодження та стресу супутні захворювання мо-жуть загостритися, що істотно підвищує ризики ускладнень, особливо при оперативному лікуванні [13, 14]. Через високу летальність переломи ПВСК вважають найбільш прогностично несприятливими [15]. Аналіз структури супутньої патології у осіб старечого віку з переломами ПВСК дозволить ви-робити алгоритм з прийняття рішення з визначен-ня оптимального методу лікування, що сприятиме підвищенню ефективності лікування та мінімізації несприятливих наслідків. Мета дослідженняВивчити структуру супутньої патології у хво-рих похилого та старечого віку з переломами...