Modernity, Cultural Reasoning, and the Institutionalization of Social Inequality: Racializing Death in a Venezuelan Cholera Epidemic

Abstract

In Love in Times of Cholera, Gabriel García Márquez (1985) creates a powerful image of Latin American modernity in the character of Dr. Juvenal Urbino. Urbino is called back from France, where he has studied medicine and embraced European modernity, in order to save the coastal Colombian city in which he was born from that quintessence of the premodern world of ignorance, filth, and backwardness—cholera. García Márquez captures exquisitely the terror that is conjured up by the disease—thousands of bodies wracked by rivers of diarrhea and vomit, cramps, sunken eyes, blue lips, and twisted limbs, many of them dying rapidly. But Urbino is armed with that quintessence of modernity—hygiene. The terror inspired by the epidemic enables Urbino to transform both the urban landscape and bodily practices in keeping with the dictates of Continental biopower, neatly mediated by his own patrician class standing.

Influences of community engagement and health system strengthening for cholera control in cholera reporting countries

“…Decontextualised language use and inappropriate communication strategies can reinforce this stigmatisation and ‘othering’ (marginalisation). Additionally, perceptions of community distrust towards government actors can be changed or reinforced 62 75 76 79. This effect was also noted in relation to EVD in West Africa in 2014–2016 80.…”

“…Similarly, an extensive survey of Monrovian residents during the start of the EVD epidemic of 2014–2015 suggested that in fragile settings, trust in the government’s ability to manage the outbreak could be linked to adherence to, and agreement with, EVD prevention and control measures 72. Negative sociopolitical influences on trust,73 74 such as slow institutional responses to cholera outbreaks, can lead to a lack of community trust in government services and hence affect service utilisation at the community–health system interface 75 76. This is particularly true for marginalised communities who appear to trust less and have less power to act,74 and in fragile settings, such as those with a history of political instability and institutional neglect.…”

Research programs and the progress of theory in sociology: the post-positivist conception of J. Berger, M. Zelditch Jr. and D. Wagner

“…Всупереч Франку, такі дослідники, як Ф.Кардозо і Е.Фалетто, оперують поняттями як залежності, так і розвитку 267 , а американський соціолог П.Еванс назагал розглядав залежний розвиток на прикладі Бразилії і цей термін для нього не є оксимороном. Еванс сприймав феномен залежного розвитку як самостійну форму соціальних змін, що можуть ініціюватися державою, налаштованою на розвиток (developmental state) 268 . Як засвідчила подальша політикоідеологічна та інтелектуальна еволюція Ф.Кардозо, його погляди гатунку 1960-1970-х років були не такими вже й несумісними з неолібералізмом: саме впродовж його президентства бразильська економіка досягла небаченої відкритості, й ця відкритість розцінюється деякими науковцями як джерело проблем, що постійно виринають у цій країні, позаяк вона консервує відносини залежності від ядра 269 .…”

“…-Berkeley: University of California Press, 1979. 268 щільне переплетіння ідеології і наукового дискурсу у Франковій соціології розвитку недорозвитку. Врешті-решт, взаємодія двох гетерогенних вимірів соціального теоретизування спричинила перетворення його дослідницької програми на ідеологію.…”