Людський розвиток є комплексною характеристикою якості розвитку особистості в конкретній державі, конкретному суспільстві, локалізованому в конкретному місці. Тобто людський розвиток має чітко визначену просторову домінанту. Існує діалектичний зв'язок: середовище формує особистість, а особистість є рухомою силою розвитку середовища, в якому вона проживає. Метою статті є вивчення змісту просторового аспекту процесів людського розвитку. У цій науково-теоретичній статті дослідження людського розвитку у просторовому аспекті концентрує увагу на відповідних просторово локалізованих процесах та об'єктах: 1) території як географічному базисі (можливостях, обмеженнях і особливостях, що має певна географічна локалізація); 2) стані навколишнього природного середовища; 3) стані штучного середовища (на системі розселення і інфраструктурних об'єктах-виробничих, інженерних, транспортних, соціальних); 4) економічній діяльності і стані соціального середовища, а також умовах повсякденного життя населення. Просторовий людський розвиток розглянуто з двох основних позицій: як прогрес у розвитку певної території; як просторову дифузію прогресу (соціально-економічного зростання) від одної території до іншої. Розкрито сутність, об'єкти, суб'єкти, результати процесу людського розвитку в просторовому контексті, а також специфіку відносин і характеру розгортання відповідного процесу у просторі і часі. Уперше запропоновано і розкрито сутність терміна «простір людського розвитку» певної просторової моделі людського розвитку, який уявляємо як життєвий простір, де відбувається відтворення і розвиток населення. В цьому зв'язку серед основних просторових характеристик треба назвати щільність, протяжність, структурність та пов'язаність простору людського розвитку, який є ареною дії різновекторних сил, що відповідно до специфіки певної території просторово детермінують її розвиток.