“…Додавання тапсигаргіну до інтактних і пермеабілізованих клітин спричиняло ста-тистично достовірне зменшення вмісту Са 2+ у них на 17,72 ± 5,82 і 21,06 ± 6,52 % відпо-відно -за рахунок пригнічення кальцієвої помпи ендоплазматичного ретикулума, що узгоджується з отриманими раніше даними [9]. Як в інтактних, так і у пермеабілізованих клітинах сумарні ефекти рутенію червоного і тапсигаргіну становили 29,62 ± 5,37 i 33,15 ± 7,73 % відповідно (Р < 0,01) і були такими самими, як сума ефектів кожної з цих речовин окремо, тобто адитивними (Р а = 0,74 і 0,19).…”