Резюме. Проблема негативного впливу мультимедійних технологій на населення є надзвичайно актуальною, особливо в період пандемії та вимушеного локдауну. Мета дослідження – вивчити вплив пандемії COVID-19 та мультимедійних технологій на психічний стан дітей та дорослих під час локдауну, роботи та навчання в онлайн-режимі. Матеріали і методи. Проаналізовано особливості вираження депресії, тривоги та стресу, наявність Інтернетзалежності, розладів пам’яті та уваги під час пандемії у 285 респондентів (50 дітей і 235 дорослих респондентів). Протягом дослідження ми зібрали інформацію про кількість проведеного часу респондентами в ґаджетах та використано: тест-опитувальник на наявність Інтернет-адикції Кімберлі-Янг (IAT), шкалу депресії, тривоги та стресу (DASS-21), методики дослідження уваги Х’юго-Мюнстерберг та «Дослідження короткотривалої пам’яті» і методи математичної статистики. Результати. Опитаних поділили на дві групи відповідно до віку та чотири підгрупи відповідно до статі. Протягом дослідження було встановлено, що рівень депресії під час перебування на карантині частіше спостерігався у дітей, натомість рівень вираження тривоги та стресу – в дорослих респондентів. З’ясовано, що групою ризику для розвитку інтернет-адикції є дорослі жінки, в яких надмірне користування засобами мультимедії спостерігалося у 35 %, натомість найменш уразливими виявилися дорослі чоловіки з ймовірністю розвитку даної залежності у 14 %. Встановлено, що використання мультимедійних засобів більшою мірою викликають порушення уваги у дорослих респондентів, зокрема низький рівень спостерігався у 27,61% жінок та 20,79 % чоловіків, коли у дітей даний показник становив 7,15 і 9,1 % відповідно. Натомість у респондентів-дітей частіше було зниження пам’яті (у 7,14 % дівчат та 9,09 % хлопців), ніж у дорослих (у 2,98 % жінок та 4,95 % чоловіків). Висновки. Рівень депресії під час перебування на карантині частіше спостерігався у дітей, натомість рівень вираження тривоги та стресу – в дорослих респондентів. Групою ризику для розвитку інтернет-адикції під час вимушеного локдауну є дорослі жінки. Використання мультимедійних засобів більшою мірою викликають порушення уваги у дорослих респондентів та порушення пам’яті серед дітей.
Проблема підвищення тривоги є надзвичайно актуальною, особливо серед людей, що страждають на Інтернет-залежність. Мета – дослідити взаємозв᾽язок депресії, тривоги та стресу, що виникли на фоні пандемії COVID-19, та наявності Інтернет-адикції. Матеріал і методи. Проаналізовано особливості вираження депресії, тривоги та стресу під час пандемії у 447 респондентів (225 чоловіків та 302 жінок). Середній вік досліджуваних становив (20±5,5) років. Протягом роботи ми зібрали інформацію про суб᾽єктивне ставлення респондентів до COVID-19. Для об᾽єктивізації результатів було використано тест-опитувальник на наявність Інтернет-адикції Кімберлі Янг (IAT), шкалу депресії, тривоги та стресу (DASS-21) та методи математичної статистики. Результати. Опитаних респондентів було поділено на дві групи, відповідно до наявності чи відсутності у них Інтернет-адикції за тестом ІАТ. Кожну з утворених груп було поділено на підгрупи відповідно до зібраної інформації про особисте ставлення та переживання респондентів стосовно COVID-19. Установлено, що рівень вираження депресії за шкалою DASS-21 у людей, що страждають на Інтернет-залежність і мають суб᾽єктивні переживання щодо COVID-19, був переважно легким (38,89 %) або помірним (30,56 %), у підгрупи без суб᾽єктивних переживань щодо COVID-19 – легким (42,55 %). Рівень тривоги в підгрупах був помірним (52,78 %) і помірним (46,81 %), рівень стресу був помірним (55,55 %) або тяжким (36,12 %) і легким (44,69 %) або помірним (36,17 %) відповідно. Рівні вираження депресії, тривоги та стресу в людей, що не страждають на Інтернет-адикцію, були суттєво нижчими, зокрема, рівень депресії у підгрупі з суб᾽єктивними переживаннями щодо COVID-19 був переважно легким (49,02 %) або нормальним (24,76 %), у підгрупі без суб᾽єктивних переживань щодо COVID-19 – нормальним (58,19 %) або легким (21,31 %). Рівень тривоги був легким (42,24 %) або помірним (27,18 %) і нормальним (42,62 %) або легким (30,33 %) відповідно. Рівень стресу був легким (47,09 %) або помірним (29,61 %) і нормальним (40,98 %) або легким (33,61 %) відповідно. Висновки. Інтернет-залежність впливає на розвиток депресії, тривоги та стресу безпосередньо. В осіб, що страждають на Інтернет-адикцію і мають вищі суб᾽єктивні переживання стосовно COVID-19, спостерігається більша вираженість психічних розладів, що потребують психотерапевтичної корекції.
Вступ. Внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну виникла необхідність удосконалити навики роботи спеціалістів, підготувати нові кваліфіковані кадри, розробити програми та методичний інструментарій, аби забезпечити якісну та доступну допомогу у сфері охорони психічного здоров’я для людей, що постраждали внаслідок воєнних дій. Мета: удосконалити навчальні програми підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія» та студентів, враховуючи воєнний стан та необхідність надавати психіатричну, психотерапевтичну та психологічну допомогу внутрішньо переміщеним особам (ВПО), військовослужбовцям ЗСУ та людьми, які пережили травматичні події. Матеріали і методи. Протягом дослідження нами було опитано 537 осіб: з них 379 внутрішньо переміщених та 158 військовослужбовців ЗСУ. Для проведення дослідження та оптимізації отриманих результатів нами було використано психометричні шкали, психопатологічний, патодіагностичний, клініко-діагностичний, бібліографічний метод та метод структурно-логічного аналізу. Методичною основою дослідження став системний підхід. Результати. У ході проведено обстеження внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців, ми виявили значну потребу фахової допомоги у сфері психічного здоров’я. Оскільки прогностично, дана проблема буде щороку набувати актуальності та поширеності, виникла необхідність удосконалити навчальні програми лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія». Дані впровадження включають усі необхідні навики для роботи з даною цільовою групою людей і можуть слугувати прикладом для удосконалення навчальних програм для студентів, що навчаються на кафедрі. Висновки. Запроваджена програма та проведені обстеження активно сприяють розвитку клінічного мислення майбутнього лікаря, дають необхідні знання, алгоритми дій, тренують оперативно діяти у критичній ситуації та надавати якісну психіатричну допомогу ВПО та військовослужбовцям ЗСУ. Вивчення таких тем, як гостра реакція на стрес, розлади адаптації, посттравматичний стресовий розлад є особливо актуальними для студентів, тому важливо додати до програми предмету «Психіатрія та наркологія» додаткові години для вивчення проблем і методів боротьби з ними.
РЕЗЮМЕ. З кінця лютого 2022 року мільйони українців покинули свої домівки внаслідок військового вторгнення. Вимушене переселення супроводжується трансформацією усієї системи соціально-психологічних відносин, що спричиняє ризик формування психологічного стану дезінтеграції та дезадаптації. Мета – вивчити порушення психоемоційної сфери, сну, суб’єктивного сприйняття рівня якості життя внутрішньо переміщених осіб та можливості покращення їхнього функціонування за допомогою методу біосугестивної терапії. Матеріал і методи. Обстежено 165 осіб, погодилися пройти терапію 114, серед яких 64 внутрішньо переміщені особи (група ВПО) і 50 осіб, які залишалися на постійному місці перебування (група ПМП). Методи дослідження: загальна анкета, що оцінювала соціально-демографічні дані, шкала оцінки рівня якості життя (О. С. Чабан), шкала депресії, тривоги та стресу (DASS-21), індекс якості сну (ISI), методи математичної статистики та метод біосугестивної терапії (О. С. Стражний) для корекції виявлених симптомів. Результати. Кількість респондентів, у яких після проведених сеансів нормалізувався рівень депресії, у групі ВПО збільшилася на 17,18 %, у групі ПМП – на 18,00 %. Кількість осіб, у яких рівень тривоги досяг норми, у групі ВПО збільшилася на 28,12 %, у групі ПМП – на 30,00 %. Рівень нормального сприйняття стресу в групі ВПО збільшився на 26,56 %, в групі ПМП – на 32,00 %. Після проведених сеансів кількість респондентів, у яких нормалізувався сон, у групі ВПО збільшилася на 39,06 %, в групі ПМП – на 40,00 %. Також після проведеного психотерапевтичного втручання кількість осіб групи ВПО, які вважали свій рівень якості життя високим, зросла на 7,81 %, групи ПМП – на 40,00 %, ще 10,00 % опитаних з групи ПМП почали оцінювати цей рівень як дуже високий. Висновки. Впровадження біосугестивної психотерапії у процес реабілітації ефективно сприяє подоланню депресивних та тривожних симптомів, знижує рівень стресу, нормалізує сон та покращує суб’єктивне сприйняття рівня якості життя у внутрішньо переміщених осіб.