Серцева недостатність є найбільш частим і найбільш важким ускладненням інфекційного ендокардиту (ІЕ) з частотою реєстрації від 42% до 60% випадків ІЕ нативних клапанів серця. Мета роботи – виявити діагностичні показники та терміни оперативного втручання при ІЕ, ускладненому серцевою недостатністю (СН). Висновки. Діагностувати доопераційну СН можна за клінічними та лабораторними показниками, за ехокардіографічними даними, за функціональним класом NYHA. Наявність СН є принциповим показанням до проведення ургентного хірургічного вт ручання у більшості пацієнтів з ІЕ. Доопераційна СН є найважливішим предиктором госпітальної, шестимісячної та річної летальності.
Інфекційний ендокардит протезованого клапана серця (ІЕ ПКС) є одним із важких ускладнень післяопераційного періоду з боку імплантованих штучних клапанів серця. Особливою важкістю відрізняються ранні форми ІЕ ПКС, летальність при яких досягає 75%. Мета – дослідити терміни виникнення ранніх і пізніх форм ІЕ ПКС. Матеріали та методи. Основу дослідження склали клінічні дані 276 хворих на ІЕ ПКС, які пройшли обстеження та лікування в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН» з 01.01.1997 по 31.12.2017 рр. Середній вік хворих становив 42,1±1,1 р. (8,0– 73,0 р.). Результати. Залежно від виникнення перших симптомів ІЕ група хворих із ПКС була підрозділена на ранні (менше 2 місяців після операції) та пізні (більше 2 місяців після операції) форми захворювання, які включали 109 (39,5%) і 167 (60,5%) випадків відповідно. До кінця другого місяця ризик виникнення ІЕ ПКС становить 7%, а до кінця першого року після операції він зменшується майже вдвічі – 4%. Висновки. Розподіл випадків виникнення ІЕ ПКС у післяопераційному періоді має нерівномірній характер. Найбільша кількість випадків припадає на четвертий тиждень після імплантації штучного клапана серця.
Особливістю інфекційного ендокардиту (ІЕ) мікотичного ґенезу є маніфестація захворювання на фоні значного ушкодження імунологічного стану хворих, у тому числі й унаслідок терапії кортикостероїдами або цитостатиками. Ще більше ускладнює лікування ІЕ поєднання грибкової мікрофлори з мікроорганізмами групи ESCAPE. Мета роботи – дослідити клінічні особливості поєднання прокаріотів із грибковою мікрофлорою в патогенезі ІЕ. Матеріали та методи. Основу даного дослідження становлять клінічні дані 94 хворих на активний інфекційний ендокардит, які пройшли обстеження та лікування в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН з 01.01.2014 по 01.12.2016 р. Результати та їх обговорення. Частота реєстрації грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів становила 84 (89,4%) та 10 (10,6%) випадків відповідно. Поєднання прокаріотів та еукаріотів у патогенезі ІЕ зареєстровано в 18 (19,1%) випадкахв. Найбільш часте приєднання грибкової мікрофлори спостерігалось у випадках інфекційного ендокардиту, спричиненого Enterococcus spp., – 42,9% випадків. Із 22 випадків госпітального ІЕ у 8 (36,4%) випадках спостерігався міцелій у клапанних структурах (Х2=4,956, р=0,026).
Розширення спектру збудників інфекційного ендокардиту (ІЕ) та зростання антибіотикорезистентності мікроорганізмів чинять негативний вплив на виникнення ускладнених форм перебігу захворювання та зростання госпітальної летальності. Основу дослідження становлять клінічні дані 116 хворих на інфекційний ендокардит, що пройшли обстеження та лікування в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН» з 01.01.2014 по 01.12.2016 рр. Мікробіологічний спектр збудників інфекційного ендокардиту свідчить про перевагу Staphylococcus spp. – 65 (56%). Streptococcus spp. та Enterococcus spp. були ідентифіковані в 11 (9,5%) та 27 (23,3%) випадках відповідно. Грамнегативні збудники та грибкова мікрофлора були виділені в 10 (8,6%) та 2 (1,7%) випадках відповідно. Проведений аналіз свідчить, що серед грампозитивних мікроорганізмів інфекційного ендокардиту реєструється 70,1% оксацилінрезистентних збудників: отже, для 2/3 хворих у схемі емпіричної антибіотикотерапії не можуть бути застосовані препарати пеніцилінового та цефалоспоринового ряду. Тому в цих хворих необхідно застосовувати альтернативні препарати з груп глікопептидів, ліпопептидів та лінезолід. При цьому частка резистентних штамів до Vancomycin та Linezolid становила 22,1% та 4,8% випадків відповідно. Резистентність до Gentamicin становила 27,9% випадків. Відтак для досягнення синергізму дії комбінації антибіотиків бажано поєднувати групи бактерицидних препаратів (глікопептиди, ліпопептиди) з аміноглікозидами. Не було зареєстровано резистентності до Tigecycline, але бактеріостатичність дії цього препарату обмежує його застосування у випадках ІЕ.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.