No abstract

У «Концепції розвитку системи громадського здоров’я» відмічено, що радянська система охорони здоров’я зберіглася у незмінному вигляді. Ця система практично ігнорує потреби здорового населення, що не дає змоги стримувати та комплексно впливати на підвищення рівня неінфекційних захворювань. Тож у Концепції відмічене, що існує необхідність у нових підходах та розробці програм розв’язання проблем у сфері громадського здоров’я, оскільки наявна система медичної допомоги в Україні не передбачає профілактичної складової частини. Нашу увагу привернула наукова праця [4], в якій подана узагальнююча психологічна концепція і програми зміцнення професійного здоров’я працюючих. Мета дослідження полягає у аналізі основних положень Health Management, заснованому на психологічній концепції зміцнення здоров’я працюючих, а також змістовній критиці пропонованого підходу. Показано, що програми зміцнення професійного здоров'я фахівців – це комплекс заходів фірми організаційного та індивідуального характеру, спрямованих на профілактику стресу та формування способів боротьби з їх наслідками. І. А. Бурлакова відмічає, що наповнення змістом програми професійного самозбереження є процесом достатньо індивідуальним, тут не може бути назавжди заданих рішень. У цілому погоджуючись з пропонованим підходом до зміцнення професійного здоров’я з боку фірми, звернемо увагу на його складові, які знаходяться на рівні сподівань, а не плану дій. Це використані словосполучення, не забезпечені відповідними заходами у змісті концепції: «інстинкт самозбереження», «стимулювання здорового способу життя», «готовність до постійного само змінювання» «тощо. Нами доведено, що до порядку денного поставлена тема непрофесійної фізкультурної освіти (НпФО) здобувачів вищої освіт, яка натомість сприяє включенню особистості у будівництво власного здоров’я - Bbuilding one's own health.

Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології, 2017, № 5 (69) СПОРТ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ: ВІД УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ ДО ПОТРЕБИ ФОРМУВАННЯ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІЗдійснено аналіз розуміннѐ провідних учених про систему підготовки спортсменів, показано неповноту цього розуміннѐ, що не дозволѐю отримати ѐсність у питанні про те, що ю основним результатом функціонуваннѐ ціюї системи. Встановлено, що головним результатом діѐльності вдосконаленої системи спортивної підготовки повинно стати становленнѐ суб'юкта спортивної діѐльності, ѐкий здатний брати на себе відповідальність та забезпечувати ѐкість змагального результату.Ключові слова: спорт вищих досѐгнень, спортсмен, система спортивної підготовки, суб'юкт, спортивна діѐльність.Постановка проблеми. Теоріѐ і практика спорту вищих досѐгнень (далі, спорту) ѐвлѐять собоя ѐскравий приклад взаюмного зв'ѐзку і впливу, причому такого, ѐкий відбуваютьсѐ в обидві сторони: від теорії до практики і навпаки. Практика ж даю нам достатньо прикладів того, що по мірі дорослішаннѐ спортсмена, а цей процес можна ототожнявати з рухом від етапу початкової підготовки до етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей і далі до етапу збереженнѐ вищої спортивної майстерності, він маю набувати все більше рис, притаманних не об'юкту впливу (з боку тренера), а суб'юкту. Цей феномен у теорії спорту ще не дістав достатнього обґрунтуваннѐ, а отже відсутність відповідних знань об'юктивно стримую процес розкриттѐ фахівцѐми спорту потенціалу

У статті висвітлено критичний стан системи охорони здоров’я як у світі, так і на пострадянському просторі, котра побудована на виключній відповідальності держави. Мета статті полягає в обґрунтуванні методологічних основ теорії і практики будівництва власного здоров’я. На прикладі Республіки Татарстан показана слабка ефективність зусиль представників медичної галузі покращити профілактичну роботу серед населення внаслідок не готовності значної частини населення не лише брати на себе відповідальність за стан свого здоров’я, але навіть співпрацювати з лікарями. Як альтернативу запропоновано підхід, коли внаслідок залучення під час навчання у закладі вищої освіти до так званої непрофесійної фізкультурної освіти (НпФО) майбутній випускник сам починає свідомо охороняти власне здоров’я і діяльно розгортати практику будівництва власного здоров’я. Стрижнем НпФО виступає антропотехніка, як «технологічна» область, яка має надавати технології і засоби розробки і реалізації відповідних програм поведінки, тут для практики будівництва власного здоров’я. Анропотехніка це такий спосіб само зміни людей, за якого особистість виступає одночасно і суб’єктом і об’єктом цих само змін. Подані методологічні положення щодо сутності будівництва власного здоров’я і НпФО. До порядку денного щодо охорони здоров’я поставлена тема освіти, яка не вичерпується опануванням знань, а сприяє включенню людини у відповідні діяльності, у т. ч. будівництво власного здоров’я. Таким чином, здоров’я це той бажаний відповідно до актуалізованих цінностей стан людини, якого вона набуває внаслідок дійсної практики охорони власного здоров’я. Охорону здоров’я можна уявити як комплекс, що увібрав у себе різні за конструкцією і змістом механізми (ідеї, політику, медичні заклади, способи поведінки тощо), пов’язані турботою особистості про стан здоров’я, включаючи і процеси непрофесійної фізкультурної освіти. Потрібно розрізнювати НпФО (це процес, який сприяє започаткуванню оздоровчих діяльностей само визначеної людини) і фізкультурну освіченість особистості - це відповідний стан вмотивованої і діяльної людини. Мова тут про свідому охорону здоров’я, як відхід фізкультурно-освіченої і діяльної людини, яка бере на себе відповідальність за своє здоров’я, від існуючої непродуктивної практики самого лише медичного обслуговування у відповідних фахівців і закладах.

Анотація. Вступ. Тема охорони здоров’я в Україні, по-перше, залишається вкрай актуальною, адже вона на практиці замінена медичною допомогою. По-друге, у недостатній мірі опрацьовані методологічні і теоретичні аспекти охорони здоров’я самою відповідальною за свій стан людини. По-третє, не визначене місце і роль дисципліни «Фізичне виховання» у системі охорони здоров’я. У т. ч. такого його аспекту, як непрофесійна фізкультурна освіта здобувачів вищої освіти. Мета дослідження – встановити складові системи охорони здоров’я, розкрити місце в ній непрофесійної фізкультурної освіти майбутніх фахівців. Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилось у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Використані методи теоретичного дослідження, а саме: вивчення та узагальнення даних літературних джерел, абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція. Результати. Доведено, охорона здоров’я спирається на важливі  людські та особистісні якості, тобто такі, які у повній мірі залежать від самої особи. Це також педагогічна складова, яка може реалізуватись у закладах вищої освіти через впровадження непрофесійної фізкультурної освіти студентів. Важливим є корпоративний аспект, який отримує все більше розповсюдження в Україні. Нарешті, це загально-національний аспект в охороні здоров’я різних верств населення, стратегії якої має визначати Міністерство охорони здоров’я. Висновки. Проектування комплексної національної системи охорони здоров’я потребує злагодженої діяльності спеціально утвореного колективу різнопрофільних висококваліфікованих фахівців, як науковців, так і практиків. І все ж педагогічні аспекти, у тому числі непрофесійна фізкультурна освіта здобувачів вищої освіти, являють собою складову охорони здоров’я населення. У складі здобутих загальних компетентностей у ході навчання у ЗВО мають бути й ті, що дозволяють свідомо і результативно впливати на власне здоров’я.