У статті проаналізовано підходи до розуміння поняття кроскультурної комунікації, розглянуто сучасний стан вивчення питання міжкультурного спілкування, критерії ефективності комунікаційного процесу. Доведено, що поняття кроскультурної комунікації не має однозначного трактування і є багатоплановим, а отже, й питання формування готовності до міжкультурного спілкування залишається остаточно не вирішеним, зокрема в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Проведений аналіз українських і зарубіжних наукових праць, присвячених дослідженню сутності та структури процесу кроскультурної комунікації, дав підстави розуміти кроскультурну комунікацію в професійній підготовці майбутніх фахівців як процес інформаційного обміну між здобувачами вищої освіти – представниками різних культур, що здійснюється за допомогою різноманітних засобів і має на меті встановлення взаєморозуміння через досягнення відповідності різних культурно обумовлених систем цінностей. Констатовано, що формування готовності здобувачів вищої освіти до кроскультурної комунікації в процесі професійної підготовки є системним, складним за своєю структурою процесом, який потребує спеціально організованого, цілеспрямованого підходу до його реалізації. Проаналізовано результати дослідження стану готовності здобувачів вищої освіти до кроскультурної комунікації в процесі професійної підготовки. Визначено, що питання формування готовності здобувачів вищої освіти до кроскультурної комунікації в процесі професійної підготовки є актуальним, оскільки, з одного боку, майбутні фахівці чітко усвідомлюють необхідність такої готовності, а з іншого, відсутнє конкретне уявлення щодо сутності кроскультурної комунікації, її складових частин, можливих вад, що перешкоджають встановленню ефективного міжкультурного спілкування, а також системне змістове і науковометодичне забезпечення цього процесу під час професійної підготовки майбутніх фахівців.

Здійснено компаративний аналіз змісту підготовки майбутніх фахівців сфери обслуговування на бакалаврському освітньому рівні в провідних закордонних та українських закладах вищої освіти щодо формування готовності до кроскультурної комунікації в процесі професійного навчання. Констатовано, що освітні програми закладів вищої освіти за кордоном демонструють більш ґрунтовний і системний, порівняно з вітчизняними закладами вищої освіти, підхід до процесу формування готовності здобувачів вищої освіти в сфері обслуговування до міжкультурного спілкування (наявність в навчальних планах відповідних дисциплін, обов’язкове стажування (практика) в міжкультурному середовищі тощо). В більшості українських закладів вищої освіти, незважаючи на визначеність в освітньо-професійних програмах кроскультурної компетентності як загальної та/або фахової, на рівні освітніх компонентів вона, як правило, не знаходить відповідної реалізації.

No abstract