One of the most important factors in the successful development of modern IT companies is an effective and flexible personnel policy that can ensure the continuous recruiting of new employees and introducing them to professional activities. The article examines the issues of professional development of newcomers in modern IT projects, determines the factors of its success and analyzes the essence of the phenomenon of onboarding in the context of its relation to such constructs as "adaptation", "mentoring" and "tutoring". Onboarding is considered, on the one hand, as a phenomenon that reflects the systematic purposeful interaction between a social organization and its new employee, which aims to integrate a new team member with existent working conditions and ensure their productive performance in the shortest possible time, and on the other - as a partnership between an experienced employee (mentor) and a new specialist for the purpose of training, support, and professional development facilitation. The work contains an analysis of specialized software for successful onboarding in the conditions of modern IT projects. It also reveals the results of an empirical study of onboarding in IT projects with the participation of experienced mentors and young professionals, the results of which revealed the main factors of successful adaptation of newcomers to the new conditions of their professional activity: regulation of onboarding and mentoring processes in the project team and IT companies using internal regulatory documents, specialized software, etc.; productive cooperation between the mentor and the novice, which involves the analysis of project documentation, implemented through reflective technologies and aimed at understanding the new employee's expectations and requirements for their professional performance, communication, behavior in the project team; professional competence of the mentor, which is determined by their experience in project activities, deep understanding of the project and processes in it, as well as non-technical skills (communicative, emotional, regulatory, cognitive and metacognitive).

У статті досліджується проблема пошуку ефективних та актуальних механізмів розвитку м'яких навичок майбутніх спеціалістів сфери інформаційних технологій у процесі їх професійної підготовки. В першій частині роботи розкривається зміст поняття «м'які навички», наводиться їх класифікація та перелік найбільш актуальних представників у професійній діяльності ІТ-спеціаліста, серед яких сучасні практики та роботодавці виділяють командну роботу, креативність, управління конфліктами, критичне мислення, презентацію, лідерство, тайм-менеджмент, прийняття рішень, комунікативні навички, гнучкість та ін. У якості підґрунтя для пошуку необхідних механізмів розвитку описаних вище навичок розглядається проектна робота, одна з найбільш поширених та популярних практик вітчизняної педагогіки, під час якої у молодих спеціалістів формується професійна самостійність та здатність до розв'язання реальних професійних задач. У процесі пошуку конкретного виду проектної роботи, акцент в якій був би зроблений на розвиток м'яких навичок, був досліджений досвід практиків і розглянуті популярні промислові методології розробки програмного забезпечення, що використовуються сучасними ІТ компаніями, серед яких виділяються дві групи -монолітні та гнучкі. Також була оцінена специфіка використання та розвитку м'яких умінь спеціалістів в процесі роботи за кожною з методологій, серед яких особливо виділялася група «гнучких» та її класичний представник -Scrum. Дослідження основних проектних ролей у даній формі організації командної роботи, таких як «власник продукту», «скрамкоманда», «скрам-майстер», та процесів, таких як «формування резерву», «планування спринту», «ретроспектива» та «щоденний скрам», показало, що модель розробки Scrum найбільш повно реалізує м'які навички спеціаліста та спонукає до їх активного розвитку Ключові слова: Scrum, м'які навички, розробка програмного забезпечення, студент ІТ-спеціальності, методологія розробки

У статті проаналізовано підходи до розуміння поняття кроскультурної комунікації, розглянуто сучасний стан вивчення питання міжкультурного спілкування, критерії ефективності комунікаційного процесу. Доведено, що поняття кроскультурної комунікації не має однозначного трактування і є багатоплановим, а отже, й питання формування готовності до міжкультурного спілкування залишається остаточно не вирішеним, зокрема в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Проведений аналіз українських і зарубіжних наукових праць, присвячених дослідженню сутності та структури процесу кроскультурної комунікації, дав підстави розуміти кроскультурну комунікацію в професійній підготовці майбутніх фахівців як процес інформаційного обміну між здобувачами вищої освіти – представниками різних культур, що здійснюється за допомогою різноманітних засобів і має на меті встановлення взаєморозуміння через досягнення відповідності різних культурно обумовлених систем цінностей. Констатовано, що формування готовності здобувачів вищої освіти до кроскультурної комунікації в процесі професійної підготовки є системним, складним за своєю структурою процесом, який потребує спеціально організованого, цілеспрямованого підходу до його реалізації. Проаналізовано результати дослідження стану готовності здобувачів вищої освіти до кроскультурної комунікації в процесі професійної підготовки. Визначено, що питання формування готовності здобувачів вищої освіти до кроскультурної комунікації в процесі професійної підготовки є актуальним, оскільки, з одного боку, майбутні фахівці чітко усвідомлюють необхідність такої готовності, а з іншого, відсутнє конкретне уявлення щодо сутності кроскультурної комунікації, її складових частин, можливих вад, що перешкоджають встановленню ефективного міжкультурного спілкування, а також системне змістове і науковометодичне забезпечення цього процесу під час професійної підготовки майбутніх фахівців.