BACKGROUND Guidelines recommend nonstatin lipid-lowering agents in patients at very high risk for major adverse cardiovascular events (MACE) if low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C) remains ≥70 mg/dL on maximum tolerated statin treatment. It is uncertain if this approach benefits patients with LDL-C near 70 mg/dL. Lipoprotein(a) levels may influence residual risk. OBJECTIVES In a post hoc analysis of the ODYSSEY Outcomes (Evaluation of Cardiovascular Outcomes After an Acute Coronary Syndrome During Treatment With Alirocumab) trial, the authors evaluated the benefit of adding the proprotein subtilisin/kexin type 9 inhibitor alirocumab to optimized statin treatment in patients with LDL-C levels near 70 mg/dL. Effects were evaluated according to concurrent lipoprotein(a) levels. METHODS ODYSSEY Outcomes compared alirocumab with placebo in 18,924 patients with recent acute coronary syndromes receiving optimized statin treatment. In 4,351 patients (23.0%), screening or randomization LDL-C was <70 mg/dL (median 69.4 mg/dL; interquartile range: 64.3–74.0 mg/dL); in 14,573 patients (77.0%), both determinations were ≥70 mg/dL (median 94.0 mg/dL; interquartile range: 83.2–111.0 mg/dL). RESULTS In the lower LDL-C subgroup, MACE rates were 4.2 and 3.1 per 100 patient-years among placebo-treated patients with baseline lipoprotein(a) greater than or less than or equal to the median (13.7 mg/dL). Corresponding adjusted treatment hazard ratios were 0.68 (95% confidence interval [Cl]: 0.52–0.90) and 1.11 (95% Cl: 0.83–1.49), with treatment-lipoprotein(a) interaction on MACE ( P interaction = 0.017). In the higher LDL-C subgroup, MACE rates were 4.7 and 3.8 per 100 patient-years among placebo-treated patients with lipoprotein(a) >13.7 mg/dL or ≤13.7 mg/dL; corresponding adjusted treatment hazard ratios were 0.82 (95% Cl: 0.72–0.92) and 0.89 (95% Cl: 0.75–1.06), with P interaction = 0.43. CONCLUSIONS In patients with recent acute coronary syndromes and LDL-C near 70 mg/dL on optimized statin therapy, proprotein subtilisin/kexin type 9 inhibition provides incremental clinical benefit only when lipoprotein(a) concentration is at least mildly elevated. (ODYSSEY Outcomes: Evaluation of Cardiovascular Outcomes After an Acute Coronary Syndrome During Treatment With Alirocumab; NCT01663402 )

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці Резюме. Огляд літератури присвячено проблемам коморбідності за поєднання серцево-судинних захворювань і гіперурикемії в співвідношенні з клінічними проявами подагри.

Ефективність включення до комплексної терапії стабільної стенокардії алопуринолу та кверцетину -особливості змін біомаркерів і гомеостазіологічних показників В. К. Тащук, Мухамед Васек Обейд Аль Салама, Т. М. Амеліна ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, УкраїнаМета роботи -вивчити ефективність включення до комплексної терапії стабільної стенокардії алопуринолу, кверцетину та особливості змін біомаркерів і гомеостазіологічних показників.Матеріали та методи. Обстежили 120 пацієнтів із діагнозом стабільної стенокардії (СтСт) із гіперурикемією (ГУ) в роз-поділі на три групи: ті, хто отримували стандартну терапію (70 осіб (58,33 %)), пацієнти з додаванням алопуринолу (23 особи (19,17 %)) та пацієнти з включенням до терапії кверцетину (27 осіб (22,50 %)). На початку стаціонарного лікування та через 6 місяців на амбулаторному етапі всім хворим здійснили клінічне та лабораторне обстеження з визначенням рівнів сечової кислоти (СК-ти), загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), креатиніну, мозкового натрійуретичного пропептиду (NT-proBNP), С-реактивного білка (СРБ) та загального тестостерону (ЗТ) сироватки крові.Результати. Встановили зниження вмісту ЗХС і ТГ у 1, 2 і 3 групах комплексної терапії (р < 0,05; р < 0,001, р < 0,001 від-повідно) з переважаючим ефектом алопуринолу в зіставленні з 1 групою. За умов лікування за стандартною терапією визначається зростання вихідного рівня СК-ти та креатиніну крові (р < 0,001 в обох випадках), що, ймовірно, зумовлене прийманням петльових діуретиків до досягнення еуволемічного стану. Вказаний ефект діуретиків компенсується вве-денням у терапію алопуринолу та кверцетину (р < 0,001 за всіма показниками) з переважаючим ефектом алопуринолу в зіставленні з 1 групою (р < 0,05). Порівняно зі стандартною терапією додавання як алопуринолу, так і кверцетину сприяє зниженню вихідного вмісту NT-proBNP (в обох випадках р < 0,05). Тільки за додавання до терапії алопуринолу досягається позитивна динаміка запальної активності зі зниженням вихідної концентрації СРБ (р < 0,001).Висновки. Включення алопуринолу до стандартної терапії СтСт у пацієнтів з асимптомною ГУ позитивізує динаміку запальної активності зі зниженням вихідної концентрації СРБ. Додавання до стандартної терапії алопуринолу або кверцетину нормалізує ліпідний спектр шляхом зниження вмісту ЗХС і ТГ, поліпшує ниркову функцію зі зниженням рівня креатиніну, з переважаючим ефектом алопуринолу, сприяє зниженню вихідного вмісту NT-proBNP. Критеріями для додаткового призначення алопуринолу пацієнтам зі СтСт та асимптомною ГУ є запальна активність і дисліпідемія з підвищенням вмісту ЗХС і ТГ.Эффективность включения в комплексную терапию стабильной стенокардии аллопуринола и кверцетина -особенности изменений биомаркеров и гомеостазиологичних показателей В. К. Тащук, Мухамед Васек Обейд Аль Салама, Т. Н. Амелина Цель работы -изучить эффективность добавления в комплексную терапию стабильной стенокардии аллопуринола и кверцетина и особенности изменений биомаркеров и гомеостазиологических показателей. Материалы и м...

No abstract

Мета роботи -дослідити вплив кардіоцитопротекції на варіабельність серцевого ритму (ВСР) у лікуванні хворих на гострий Q-інфаркт міокарда (Q-IM) та стабільну стенокардію (СтСт) шляхом цифрової обробки ЕКГ і її дигіталізації з подальшою експертною оцінкою. Матеріал і методи. Обстежено 124 пацієнти хворі на гострий Q-IM і СтСт, які надійшли в Обласний клінічний кардіологічний центр м. Чернівці в період 2017-18 рр. Проведено лікування згідно з уніфікованими протоколами МОЗ України з оцінкою ефективності впровадження метаболічної терапії з використанням препаратів Тівортін, Тіворель, Корвітин та Тіотриазолін у зіставленні з Аміодароном і Бісопрололом в умовах гострого тесту з реєстрацією другого відведення стандартної ЕКГ упродовж 30 с за допомогою електрокардіографа «Easy ECG MonitorPrince 180B» («HealForce», КНР) перед використанням досліджуваного препарату та на висоті його дії у хворих на Q-IM порівняно з групою СтСт. Результати. У ході дослідження при комплексному аналізі впливів кардіоцитопротективної терапії у групі пацієнтів з Q-IM, на відміну від СтСт, встановлено, що аргініну гідрохлорид зменшує показник SDNN і активує симпатичний контур, однак позитивним є зменшення тривалості і дисперсії інтервалу QT у цих пацієнтів після його використання, також аргініну гідрохлорид і кверцетин зменшують депресію сегмента ST при ІМ, а отже, знижують ризик ішемії і не засвідчують про зростання ризику аритмічної смерті, визначене антиішемічне спрямування показника відношення максимальних швидкостей диференційованого зубця Т на фоні вживання препаратів Корвітину і Тівортіну, що більш виражено у випадку Тівортіну. Доведена можливість ефективної кількісної оцінки електрокардіограми шляхом її цифрової обробки (дигіталізації) з використанням власного програмного забезпечення «Смарт-ЕКГ» (свідоцтво про реєстрацію авторського права N73687 від 05.09.2017 р.) у виділених групах хворих. Висновки. Рання діагностика та своєчасне призначення адекватної комбінованої терапії із включенням Бісопрололу, Аміодарону та препаратів із метаболічною спрямованістю дозволяють досягти швидкого клінічного ефекту і запобігти прогресуванню основного патологічного процесу та розвитку ускладнень.

The problem of myocardial infarction at a young age and in women is very relevant, because there are differences between women and men in the diagnosis of acute coronary syndrome treated by emergency percutaneous coronary intervention by age (women older), higher rate of multi-vessel disease in women, chronic kidney disease , acute heart failure by Killip IV at presentation etc. Learning clinical case of myocardial infarction in young women with coronaropathy possible due to hereditary diseases.

No abstract

Aim: to evaluate the dynamics of leukocyte inflammatory markers in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) after percutaneous coronary intervention (PCI) depending on ejection fraction of left ventricular (LV). Material and methods. The study group consisted of 23 consecutive patients with STEMI admitted to the Regional Clinical Cardiology Center in Chernivtsi, who underwent successful reperfusion treatment by PCI. To evaluate inflammatory markers, a complete blood count (CBC) was assessed at admission, and on day 10 of hospital stay on the background of optimal drug therapy. Results. It was found that patients with STEMI and reduced left ventricular ejection fraction (LVEF) (group 2) at admission had a significantly higher leukocyte count (P < 0.05) and an increase in the absolute neutrophils (P < 0.01) with significantly higher inflammatory markers: neutrophil-to-lymphocyte ratio (NLR) (P < 0.01), monocyte-to-lymphocyte ratio (MLR), systemic immune inflammation index (SII) (P < 0.01), systemic inflammation response index (SIRI) (P < 0.01), aggregate index of systemic inflammation (AISI) (P < 0.05), and integrated index of inflammation (III) (P < 0.05). On day 10 of treatment, the analysis of inflammatory markers showed that in patients of group 2, NLR (P < 0.01) and SII (P < 0.05) remained significantly higher than in STEMI patients with preserved LVEF (group 1). At the study of the changes in leukocyte-based inflammatory markers in STEMI patients under the influence of optimal drug therapy after PCI, a decrease (P < 0.05) in NLR, MLR, SII, SIRI, IIII, and an increase in (P < 0.05) LMR were observed. Conclusions. CBC of inflammatory markers at admission identifies the risk of adverse cardiovascular events and determines measures to regulate the activity of the inflammatory process in STEMI.