Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна Актуальність. У деяких регіонах на варикозну хворобу вен гомілок (ВХ) страждає до ¼ населення, а основними методами лікування є ендоваскулярна лазерна коагуляція (ЕВЛК) і традиційна флебектомія за Бебкокком, хоча оптимізація таких хірургічних заходів вимагає досконалості. Мета роботи-оцінити результати ЕВЛК і флебектомії при ВХ на різних етапах після виконаного хірургічного втручання і виділити чинники, що визначають ефективність операції. Матеріал і методи. Під наглядом перебували 302 хворих на ВХ нижніх кінцівок (¼ чоловіків і ¾ жінок віком від 29 до 72 років). С2, С3, С4, С5 і С6 класи ВХ відповідно встановлено в 10%, 14%, 37%, 16% і 23% випадків. ЕВЛК здійснювали за допомогою апарата «Фотоніка-Ліка-Хірург» (Україна). Пацієнти спостерігалися через 2, 4 і 24 тижні після операції. Результати. ЕВЛК у хворих на ВХ статистично достовірно перевищує ефективність флебектомії як через 2,4, так і 24 тижні після виконаної операції, причому, на перший метод хірургічного лікування чинить негативний вплив наявність коморбідного гонартрозу, а результати другого залежать від ступеня тяжкості захворювання. Лазерна абляція щільно пов'язана з початковими показниками простациклінемії та рівнем поверхневих в'язких властивостей сироватки венозної крові, тоді як ефективність флебектомії визначає модуль в`язкоеластичності. При цьому за паралельним використанням медикаментозних препаратів обидві групи хворих не відрізняються, але значно різняться за характером ускладнень (розвиток флебіту, парестезій, тромбозу глибоких вен після дії променями лазера й виникнення сером, гематом і гіперпігментації шкіри в інших випадках). Для представників першої групи впродовж місяця від моменту операції показано призначення ривароксабану та низькомолекулярних гепаринів, а для другої-цикло-3-форту. Висновок. У виборі методу оперативного лікування варикозної хвороби вен гомілок перевагу слід надавати ендоваскулярній лазерній коагуляції.
Цель работы – оценить эффективность эндоваскулярной лазерной коагуляции (ЭВЛК) при варикозном расширении вен нижних конечностей и определить пути оптимизации такого лечения. Материал и методы. Среди 263 больных изолированная ЭВЛК выполнена в 33,8% случаев, с кроссэктомией и химической склеротерапией склеровейном или фибровейном – в 8,0%, со склеротерапией без кроссэктомии – в 58,2%. ЭВЛК осуществляли с помощью аппарата ≪Фотоніка-Ліка-Хірург≫ (Украина). Результаты. Значительное улучшение через месяц после ЭВЛК отмечено в 39,9% случаев, а спустя полгода – в 93,9%, при этом факторами риска более низкой эффективности операции являлись мужской пол и пожилой возраст больных, высокое артериальное давление, сужение бедренных артерий и наличие коморбидного гонартроза, причем в течение первых 4 недель от времени оперативного вмешательства результаты лечения были тесно связаны с изменени- ями исходных поверхностных адсорбционно-реологических вязких свойств венозной крови, тогда как в последующем зависели от состояния эндотелиальной функции сосудов (показате- ли поверхностной вязкости, тромбоксана-А2 и простациклина могут обладать прогностичес- кой значимостью), а наилучший эффект достигался после проведения совместной с ЭВЛК склеротерапии и применения ривароксабана, в течение первых двух недель – низкомолекулярных гепаринов и цикло-3-форта.
Резюме. Актуальность. В некоторых регионах варикозной болезнью вен нижних конечностей (ВБ) страдает до 1/4 взрослого населения, причем заболеваемость ежегодно увеличивается. Фактором риска распространенности и тяжелого течения ВБ является сахарный диабет 2-го типа (СД2). Считается, что каждый пятый больной с трофическими язвами кожи голеней вследствие ВБ страдает СД2. Такая коморбидная патология наносит существенный медицинский, социальный и экономический ущерб больным людям и обществу в целом. Цель: изучить характер течения ВБ и коморбидного СД2, оценить клинико-патогенетическую значимость изменений показателей углеводного метаболизма.
Мета роботи: оцінити ефективність ендоваскулярної лазерної та хімічної абляції вен при варикозній хворобі (ВХ) із коморбідним цукровим діабетом (ЦД) типу 2, розробити найбільш оптимальну технологію лікувальних заходів у такої категорії хворих. Матеріали і методи. Під наглядом перебували 162 хворих на ВХ (19 % чоловіків і 81 % жінок із середнім віком 50 років), серед яких співвідношення II, III, IV, V і VI класів венозної недостатності склало 1:1:3:1:2. ЦД мав місце в 14 % випадків, при цьому розподіл легкої, середньої тяжкості та тяжкої форми хвороби склав 1:2:4, а фаз компенсації, субкомпенсації й декомпенсації – 1:4:6. У крові з ліктьової вени і ураженої вени нижніх кінцівок вивчено вміст показників глюкози, глікованого гемоглобіну, інсуліну, С-пептиду, фруктозаміну та асоційованих із вуглеводним метаболізмом мікроелементів (хрому, марганцю, селену, цинку). Лазерну абляцію вен здійснювали за допомогою апарата “Фотоніка-Ліка-Хірург” (Україна) і виконання паравазальної “подушки” розчином Кляйна за допомогою помпи для тумесцентної анестезії під ультразвуковим контролем, а хімічну (склеротерапію) – розчином склеровейну або фібровейну. Перший метод виконаний 63 (39%) хворим, другий – 99 (61 %). Результати досліджень та їх обговорення. Ефективність лазерної абляції залежить від класу венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу, додаткового використання в комплексі лікувальних заходів ривароксабану та низькомолекулярних гепаринів, методики лазерної коагуляції, що проводиться, наявності й тяжкості перебігу коморбідного ЦД, показників вуглеводного обміну в цільовій вені, причому після хірургічного втручання зростають параметри селен- і цинкемії, а число виниклих ускладнень залежить від фази ЦД та рівня хрому в крові з варикозно розширеної вени. Результати склеротерапії у жінок були кращі, а число ускладнень менше, які залежали від рівня венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу і просвіту цільової вени гомілки, параметрів у крові з неї інсуліну, С-пептиду й фруктозаміну. При порівняльній оцінці різних методів хірургічного лікування ВХ, лазерна аблація (коагуляція) відрізнялася більшою тяжкістю перебігу коморбідного ЦД, частішим додатковим використанням ривароксабану і цикло-3-форту, виключенням із розробки хворих із діабетичною енцефалопатією, а склеротерапія не була використана у пацієнтів з нефропатією, при цьому ефективність виконаних заходів в обох групах виявилася приблизно однаковою. У хворих на ВХ розроблено лікувальний алгоритм застосування найбільш оптимальної медичної технології лазерної і хімічної аблації з урахуванням характеру перебігу венозної патології та коморбідного ЦД, системних й локальних змін вуглеводного метаболізму, фонової медикаментозної терапії.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.