Проведено порівняння глікемічного контролю у дітей та підлітків з цукровим діабетом 1 типу (ЦД1) на помповій інсулінотерапії (ПІТ) та багаторазових ін’єкцій інсуліну (БІІ) з урахуванням проведення безперервного моніторингу глікемії (БМГ). 193 дітей з ЦД1 були розподілені на 3 групи: І група – на ПІТ з БМГ (n=32); ІІ група – на БІІ з БМГ (n=75); ІІІ група – на БІІ з самоконтролем глюкози 4-8 разів на добу, без БМГ (n=86). В І групі показник глікованого гемоглобіну (HbA1с) складав 6,9±0,19 % (Р (І - ІІІ)<0,001), в ІІ групі − 7,1±0,14 % (Р (ІІ-ІІІ)<0,001) та в ІІІ групі − 8,7±0,43 %. В І та ІІ групі рівень HbA1с максимально наближався до цільової глікемії. Висновки: Глікемічний контроль цукрового діабету 1 типу залежить від застосування комплексу методів моніторингу глікемії з оцінкою варіабельності глікемії і не залежить від способу інсулінотерапії (ПІТ чи БІІ). Дітям і підліткам з цукровим діабетом 1 типу доцільно проводити безперервний моніторинг глікемії незалежно від тривалості хвороби та способу інсулінотерапії.

Резюме. Проведено аналіз наукової літератури стосовно особливостей клінічного перебігу дефіциту гормона росту (ДГР),Дефіцит гормона росту (ДГР) -соматотропна не-достатність -може виникати у пацієнтів будь-якого віку внаслідок дії різноманітних чинників, може бути ізольованим або поєднуватися (70-88 %) із дефіци-том інших гормонів гіпофіза (множинний дефіцит гормонів гіпофіза -МДГГ).Рівень циркулюючого гормона росту (ГР) після народження дитини невпинно підвищується, має плато в періоді пубертації, потім знижується при-близно на 14 % кожну декаду життя [1]. В осіб похи-лого віку без наявності патології з боку гіпоталамо-гі-пофізарної ділянки відбувається природне зниження рівня ГР, що супроводжується підвищенням ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ), надлишком маси тіла/ожирінням, зниженням мінеральної щіль-ності кісток, зниженням фізичної витривалості, по-рушенням інсулінорезистентності (ІР) та ліпідного спектра, зниженням якості життя [2].Але з точки зору клінічної ендокринології на осо-бливу увагу заслуговує ДГР, пов'язаний із різними патологічними станами, в першу чергу з ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки, генетичними пору-шеннями тощо.За часом виникнення можна виділити дефіцит гормона росту, що виник в дитячому віці (дит-ДГР), і дефіцит гормона росту, що виник уже в дорослому віці (дор-ДГР). Приблизно 20 % дорослих із ДГР ма-ють захворювання, що виникло в дитячому віці та в більшості випадків є наслідком ураження гіпотала-мо-гіпофізарної ділянки або пов'язане з генетични-ми чинниками.Підозра на ДГР у молодих дорослих посилюється за наявності дефіциту ГР у дитячому віці, дефіциту інших гормонів гіпофіза, а також у хворих на череп-но-мозкову травму, з опроміненням ділянки голови та шиї в анамнезі, органічним ураженням гіпотала-мо-гіпофізарної ділянки.Пацієнти з маніфестацією ДГР у дитячому віці -доволі гетерогенна група, до якої входять хворі на ідіопатичний ізольований дефіцит ГР, генетичні де-фекти, з органічними вродженими або набутими ура-женнями головного мозку.У хворих на ДГР при проведенні магнітно-резо-нансної томографії (МРТ) виявляють різноманітні структурні аномалії (зменшення/відсутність пере-дньої частки гіпофіза, стоншення або розрив ніжки гіпофіза, ектопія заднього гіпофіза), причому такі Адреса для листування з авторами: Большова О.В.

Аполіпопротеїн А1 (apolipoprotein A1, ApoA1) є основним білковим компонентом ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ). Підвищені рівні ApoA1 і холестерину ЛПВЩ у плазмі крові асоціюються зі зниженням ризику розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). На додаток до своєї потенційної кардіопротекторної функції, підвищення ЛПВЩ і ApoA1 також має протидіабетичні властивості. Враховуючи відомості про те, що цукровий діабет (ЦД) поряд з ожирінням та віком визнається одним із небагатьох незалежних факторів ризику тяжкого перебігу коронавірусної інфекції 2019 року (COronaVIrus Disease 2019, COVID-19), викликаної коронавірусом SARS Cov-2, ми включили вимірювання рівня ApoA1 та пов’язаних біохімічних показників до переліку обстежень у хворих на COVID-19 із ЦД та без ЦД. Наведено клінічний опис летального випадку COVID-19 із ЦД та ожирінням, а також огляд власних і літературних даних щодо оцінки рівня ApoA1 та пов’язаних біохімічних показників у крові хворих на COVID-19. У чоловіка 72 років із тяжким перебігом COVID-19, ЦД та ожирінням, що закінчився летально, вміст ApoA1 у крові становив 0,317 г/л, що в 6 разів нижче контрольних значень (референтні значення: 1,10-2,05 г/л для чоловіків і 1,25-2,15 г/л для жінок), тоді як рівень основного білка ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) — аполіпопротеїну B (apolipoprotein B, ApoB) становив 1,7 г/л (контроль — 1,05±0,08 г/л), індекс ApoB/ApoA1 — 5,350 (контроль — 0,558; група ЦД — 0,952). Таким чином, індекс ApoB/ApoA1 у пацієнта був критично високим, що свідчило про можливі подальші ускладнення з боку серцево-судинної системи. Рівень субстрату інсулінового рецептора (insulin receptor substrate 1, IRS-1) у плазмі крові хворого був значно вищим, ніж у крові здорових людей, групи ЦД та груп COVID-19 з та без супутніх захворювань. Можливими причинами тяжкого перебігу COVID-19 та смерті хворого були ожиріння і високий рівень глюкози в крові.

Встановлено, що підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності та аполіпопротеїну А1 (apolipoprotein A1, ApoA1) у плазмі асоційований зі зниженим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). Підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності, аполіпопротеїну B (apolipoprotein B, ApoB) і, особливо, окислених ліпопротеїнів низької щільності (oxidized low-density lipoprotein, oxLDL) у плазмі крові асоціюється з підвищеним ризиком розвитку ССЗ. Інфекція COVID-19 (COronaVirus Disease 2019) пов’язана з дисліпідемією та серцево-судинними ускладненнями. Мета — визначення вмісту ApoА1, ApoB, oxLDL і cубстрату інсулінового рецептора-1 (insulin receptor substrate-1, IRS-1) у плазмі крові хворих на COVID-19, цукровий діабет (ЦД) та ССЗ (n=81). Матеріал і методи. ApoА1, ApoB та oxLDL визначали за допомогою наборів для імуноферментного аналізу («Elabscience», США). Вимірювання проводили при довжині хвилі 450 нм. Результати. Показано, що кількість ApoA1 у крові хворих на ЦД і, особливо, з COVID-19 була значно нижчою, ніж у крові здорових людей. Рівень ApoA1 у крові не демонструє подальшого зниження в пацієнтів як із COVID-19, так і з ЦД або ССЗ порівняно з пацієнтами з COVID-19 без супутніх захворювань. Встановлено, що рівень ApoВ та oxLDL у крові хворих на ЦД і, особливо, з COVID-19 суттєво вищий, ніж у крові здорових людей. Рівень ApoВ та oxLDL у крові вищий у пацієнтів із COVID-19, і із ЦД або ССЗ порівняно з пацієнтами з COVID-19 без супутніх захворювань. Відношення концентрації ApoB до ApoA1 при інфекції COVID-19 зростало на порядок порівняно з хворими на ЦД, що свідчить про високий ризик серцево-судинних ускладнень. IRS є ключовим білком-адаптером, що опосередковує дію інсуліну та інсуліноподібних факторів росту в клітинах. Рівень IRS-1 у плазмі крові пацієнтів із COVID-19 був набагато (від 3,5 до більш ніж у 6 разів) вищим, ніж у крові здорових людей. Кількість IRS-1 у пацієнтів із COVID-19 і ЦД та ЦД+ССЗ вища, ніж у пацієнтів із COVID-19 безсупутніх захворювань. У хворого на COVID-19, який помер від серцево-судинних ускладнень, рівень IRS-1 був у 15 разів вищий контрольного. Висновок. Рівні ApoА1, ApoВ, oxLDL та IRS-1 можуть бути перспективними маркерами важкого перебігу захворювання на COVID-19.