Резюме. Проведено аналіз наукової літератури стосовно особливостей клінічного перебігу дефіциту гормона росту (ДГР),Дефіцит гормона росту (ДГР) -соматотропна не-достатність -може виникати у пацієнтів будь-якого віку внаслідок дії різноманітних чинників, може бути ізольованим або поєднуватися (70-88 %) із дефіци-том інших гормонів гіпофіза (множинний дефіцит гормонів гіпофіза -МДГГ).Рівень циркулюючого гормона росту (ГР) після народження дитини невпинно підвищується, має плато в періоді пубертації, потім знижується при-близно на 14 % кожну декаду життя [1]. В осіб похи-лого віку без наявності патології з боку гіпоталамо-гі-пофізарної ділянки відбувається природне зниження рівня ГР, що супроводжується підвищенням ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ), надлишком маси тіла/ожирінням, зниженням мінеральної щіль-ності кісток, зниженням фізичної витривалості, по-рушенням інсулінорезистентності (ІР) та ліпідного спектра, зниженням якості життя [2].Але з точки зору клінічної ендокринології на осо-бливу увагу заслуговує ДГР, пов'язаний із різними патологічними станами, в першу чергу з ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки, генетичними пору-шеннями тощо.За часом виникнення можна виділити дефіцит гормона росту, що виник в дитячому віці (дит-ДГР), і дефіцит гормона росту, що виник уже в дорослому віці (дор-ДГР). Приблизно 20 % дорослих із ДГР ма-ють захворювання, що виникло в дитячому віці та в більшості випадків є наслідком ураження гіпотала-мо-гіпофізарної ділянки або пов'язане з генетични-ми чинниками.Підозра на ДГР у молодих дорослих посилюється за наявності дефіциту ГР у дитячому віці, дефіциту інших гормонів гіпофіза, а також у хворих на череп-но-мозкову травму, з опроміненням ділянки голови та шиї в анамнезі, органічним ураженням гіпотала-мо-гіпофізарної ділянки.Пацієнти з маніфестацією ДГР у дитячому віці -доволі гетерогенна група, до якої входять хворі на ідіопатичний ізольований дефіцит ГР, генетичні де-фекти, з органічними вродженими або набутими ура-женнями головного мозку.У хворих на ДГР при проведенні магнітно-резо-нансної томографії (МРТ) виявляють різноманітні структурні аномалії (зменшення/відсутність пере-дньої частки гіпофіза, стоншення або розрив ніжки гіпофіза, ектопія заднього гіпофіза), причому такі Адреса для листування з авторами: Большова О.В.
Мета — оцінка ефективності та безпечності використання інсуліну деглюдек як базального інсуліну в базисно-болюсній терапії дітей і підлітків із цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1). Матеріал і методи. Обстежено 47 хворих на ЦД1 віком від 4 до 17 років із тривалістю захворювання від 1 місяця до 13 років. Інсулін деглюдек спочатку призначали пацієнтам (n=23) у тій самій дозі, що й інсулін гларгін. Пацієнтам, які отримували Human NPH (n=15), інсулін деглюдек призначали в дозі, меншій на 20%. Для пацієнтів із уперше виявленим ЦД1 (n=9) дозу інсуліну деглюдек розраховували як 1/3 або 1/2 добової дози інсуліну. Кожні 5 днів проводили корекцію дози інсуліну відповідно до профілю глікемії. У 23 хворих застосовували технологію безперервного моніторингу глюкози крові «FreeStyle Libre» (Abbott, США). Результати та обговорення. Через 6 місяців після початку застосування аналога інсуліну деглюдек вміст глікованого гемоглобіну знизився з 8,18±0,25% до 7,31±0,19% (р<0,01). Глікемія натще становила 7,22±0,38 ммоль/л, постпрандіальна — 9,28±0,48 ммоль/л. Показники глікемії протягом ночі були сталими та нижчими, ніж на початку дослідження (8,14±0,18 ммоль/л, р<0,05). Висновки. Зменшення коливань глікемії та частоти виникнення гіпоглікемічних станів пов’язано з безпіковим профілем дії аналога інсуліну ультратривалої дії деглюдек.
Аполіпопротеїн А1 (apolipoprotein A1, ApoA1) є основним білковим компонентом ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ). Підвищені рівні ApoA1 і холестерину ЛПВЩ у плазмі крові асоціюються зі зниженням ризику розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). На додаток до своєї потенційної кардіопротекторної функції, підвищення ЛПВЩ і ApoA1 також має протидіабетичні властивості. Враховуючи відомості про те, що цукровий діабет (ЦД) поряд з ожирінням та віком визнається одним із небагатьох незалежних факторів ризику тяжкого перебігу коронавірусної інфекції 2019 року (COronaVIrus Disease 2019, COVID-19), викликаної коронавірусом SARS Cov-2, ми включили вимірювання рівня ApoA1 та пов’язаних біохімічних показників до переліку обстежень у хворих на COVID-19 із ЦД та без ЦД. Наведено клінічний опис летального випадку COVID-19 із ЦД та ожирінням, а також огляд власних і літературних даних щодо оцінки рівня ApoA1 та пов’язаних біохімічних показників у крові хворих на COVID-19. У чоловіка 72 років із тяжким перебігом COVID-19, ЦД та ожирінням, що закінчився летально, вміст ApoA1 у крові становив 0,317 г/л, що в 6 разів нижче контрольних значень (референтні значення: 1,10-2,05 г/л для чоловіків і 1,25-2,15 г/л для жінок), тоді як рівень основного білка ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) — аполіпопротеїну B (apolipoprotein B, ApoB) становив 1,7 г/л (контроль — 1,05±0,08 г/л), індекс ApoB/ApoA1 — 5,350 (контроль — 0,558; група ЦД — 0,952). Таким чином, індекс ApoB/ApoA1 у пацієнта був критично високим, що свідчило про можливі подальші ускладнення з боку серцево-судинної системи. Рівень субстрату інсулінового рецептора (insulin receptor substrate 1, IRS-1) у плазмі крові хворого був значно вищим, ніж у крові здорових людей, групи ЦД та груп COVID-19 з та без супутніх захворювань. Можливими причинами тяжкого перебігу COVID-19 та смерті хворого були ожиріння і високий рівень глюкози в крові.
Встановлено, що підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності та аполіпопротеїну А1 (apolipoprotein A1, ApoA1) у плазмі асоційований зі зниженим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). Підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності, аполіпопротеїну B (apolipoprotein B, ApoB) і, особливо, окислених ліпопротеїнів низької щільності (oxidized low-density lipoprotein, oxLDL) у плазмі крові асоціюється з підвищеним ризиком розвитку ССЗ. Інфекція COVID-19 (COronaVirus Disease 2019) пов’язана з дисліпідемією та серцево-судинними ускладненнями. Мета — визначення вмісту ApoА1, ApoB, oxLDL і cубстрату інсулінового рецептора-1 (insulin receptor substrate-1, IRS-1) у плазмі крові хворих на COVID-19, цукровий діабет (ЦД) та ССЗ (n=81). Матеріал і методи. ApoА1, ApoB та oxLDL визначали за допомогою наборів для імуноферментного аналізу («Elabscience», США). Вимірювання проводили при довжині хвилі 450 нм. Результати. Показано, що кількість ApoA1 у крові хворих на ЦД і, особливо, з COVID-19 була значно нижчою, ніж у крові здорових людей. Рівень ApoA1 у крові не демонструє подальшого зниження в пацієнтів як із COVID-19, так і з ЦД або ССЗ порівняно з пацієнтами з COVID-19 без супутніх захворювань. Встановлено, що рівень ApoВ та oxLDL у крові хворих на ЦД і, особливо, з COVID-19 суттєво вищий, ніж у крові здорових людей. Рівень ApoВ та oxLDL у крові вищий у пацієнтів із COVID-19, і із ЦД або ССЗ порівняно з пацієнтами з COVID-19 без супутніх захворювань. Відношення концентрації ApoB до ApoA1 при інфекції COVID-19 зростало на порядок порівняно з хворими на ЦД, що свідчить про високий ризик серцево-судинних ускладнень. IRS є ключовим білком-адаптером, що опосередковує дію інсуліну та інсуліноподібних факторів росту в клітинах. Рівень IRS-1 у плазмі крові пацієнтів із COVID-19 був набагато (від 3,5 до більш ніж у 6 разів) вищим, ніж у крові здорових людей. Кількість IRS-1 у пацієнтів із COVID-19 і ЦД та ЦД+ССЗ вища, ніж у пацієнтів із COVID-19 безсупутніх захворювань. У хворого на COVID-19, який помер від серцево-судинних ускладнень, рівень IRS-1 був у 15 разів вищий контрольного. Висновок. Рівні ApoА1, ApoВ, oxLDL та IRS-1 можуть бути перспективними маркерами важкого перебігу захворювання на COVID-19.
There are disorders in the growth hormone (GH)/growth factors system in a significant part of patients with short stature; first of all, this concerns such diseases as growth hormone deficiency, where there is a sharp decrease in GH, insulin-like growth factor-1 (IGF-1). The association between vitamin D and GH/growth factor system remains unclear. It was found that vitamin D is able to increase IGF-1 level in healthy individuals. Linear growth is accelerated after treatment of vitamin D deficiency in children, which may indicate the linking role of vitamin D between the proliferative cells of the growth plate cartilage and GH/growth factor system.Research objective: to determine 25-hydroxyvitamin D level in blood plasma in children with short stature, depending on the state of GH/IGF-1 system.Materials and methods. Study included 101 children with short stature: 33 children with partial somatotropic insufficiency (group 1); 44 children with complete somatotropic insufficiency (group 2); 24 children with syndrome of biologically inactive GH (group 3). Patients in groups 1 and 2 had a confirmed GH deficiency and a decrease or sharp decrease in of IGF-1 level; patients in group 3 had a normal stimulated release of GH against the background of a reduced IGF-1 level. GH, IGF-1, 25-hydroxyvitamin D, thyroid-stimulating hormone, and free thyroxine were determined in all children.Results. The average level of vitamin D in three groups corresponded to the vitamin deficiency according to international standards and was 52.24 ± 5.99 nmol/l in patients with partial somatotropic insufficiency, 67.6 ± 5.35 nmol/l in patients with complete somatotropic insufficiency and 58, ± 7.91 nmol/l in patients with syndrome of biologically inactive GH. A direct correlation was found between vitamin D and background GH level, stimulated GH level in children with both partial and complete somatotropic insufficiency. A direct correlation between vitamin D and IGF-1 level in this group of patients was also detected.Conclusions. It is advisable to determine the serum 25(OH)D in all children with short stature. Vitamin D levels should be taken into account in insulin/clonidine diagnostic tests in order to obtain a realistic indication of stimulated GH and IGF-1 levels.
У статті наведені дані щодо вмісту високочутливого С-реактивного білка в плазмі крові молодих дорослих із соматотропною недостатністю, що виникла в дитинстві та збереглася в дорослому віці. Встановлено, що тривалий дефіцит ендогенного гормона росту асоціюється з вірогідним підвищенням рівня С-реактивного білка в плазмі крові пацієнтів. Це може значно підсилювати ризик розвитку раннього атеросклерозу та серцево-судинних захворювань у хворих на соматотропну недостатність вже в молодому віці. Терапія препаратами рекомбінантного гормона росту призводить до нормалізації показників С-реактивного білка вже через 3–6 місяців після початку/поновлення терапії.