Self-monitoring of blood glucose (SMBG) is universally considered to be an integral part of type 1 diabetes management and crucial for optimizing the safety and efficacy of complex insulin regimens. This extends to type 2 diabetes patients on intensive insulin therapy, and there is also a growing body of evidence suggesting that structured SMBG is beneficial for all type 2 diabetes patients, regardless of therapy. However, access to SMBG can be limited in many countries in Central and Eastern Europe. A consensus group of diabetes experts from 10 countries in this region (with overlapping historical, political, and social environments)-Bulgaria, Croatia, Czech Republic, Hungary, Poland, Romania, Serbia, Slovakia, Slovenia, and Ukraine-was formed to discuss the role of SMBG across the spectrum of patients with diabetes. The group considered SMBG to be an essential tool that should be accessible to all patients with diabetes, including those with non-insulin-treated type 2 diabetes. The current article summarizes the evidence put forward by the consensus group and provides their recommendations for the appropriate use of SMBG as part of individualized patient management. The ultimate goal of these evidence-based recommendations is to help patients and providers in Central and Eastern Europe to make optimal use of SMBG in order to maximize the efficacy and safety of glucose-lowering therapies, to prevent complications, and to empower the patient to play a more active role in the management of their diabetes.

Vitamin D deficiency has a high worldwide prevalence, but actions to improve this public health problem are challenged by the heterogeneity of nutritional and clinical vitamin D guidelines, with respect to the diagnosis and treatment of vitamin D deficiency. We aimed to address this issue by providing respective recommendations for adults, developed by a European expert panel, using the Delphi method to reach consensus. Increasing the awareness of vitamin D deficiency and efforts to harmonize vitamin D guidelines should be pursued. We argue against a general screening for vitamin D deficiency but suggest 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D) testing in certain risk groups. We recommend a vitamin D supplementation dose of 800 to 2000 international units (IU) per day for adults who want to ensure a sufficient vitamin D status. These doses are also recommended for the treatment of vitamin D deficiency, but higher vitamin D doses (e.g., 6000 IU per day) may be used for the first 4 to 12 weeks of treatment if a rapid correction of vitamin D deficiency is clinically indicated before continuing, with a maintenance dose of 800 to 2000 IU per day. Treatment success may be evaluated after at least 6 to 12 weeks in certain risk groups (e.g., patients with malabsorption syndromes) by measurement of serum 25(OH)D, with the aim to target concentrations of 30 to 50 ng/mL (75 to 125 nmol/L).

In people with long-standing, less strictly controlled Type 2 diabetes, white matter hyperintensities volumes were associated with decreased processing speed. This suggests that cerebral small vessel disease is an underlying disease mechanism of cognitive dysfunction in these individuals.

Актуальність. Деменція — захворювання, що впливає на всі аспекти життя хворих. Однак виявлення когнітивних порушень на ранніх етапах залишається складним завданням. Тому слід шукати можливий взаємозв’язок між ускладненнями цукрового діабету (ЦД) та когнітивними порушеннями. Деякі автори вважають, що дементні розлади за наявності ЦД спостерігаються не тільки через порушення передачі сигналів інсуліну в головному мозку, але й за рахунок оксидативного стресу, запалення та інших причин, тобто спільних шляхів патогенезу з розвитком периферичної діабетичної сенсомоторної нейропатії. Метою роботи було порівняти стан когнітивної функції в пацієнтів із периферичною сенсомоторною діабетичною нейропатією та без неї, вивчити її вплив на когнітивні порушення в людей із ЦД 2-го типу похилого віку. Матеріали та методи. Обстежено 115 пацієнтів із ЦД 2-го типу похилого віку. Вони були розподілені на дві групи: із сенсомоторною нейропатією та без неї. Периферичну діабетичну нейропатію визначали за даними порога вібраційної чутливості за допомогою градуйованого камертона. Результати. Виявлений позитивний взаємозв’язок між порогом вібраційної чутливості та когнітивною функцією. Чим вищий поріг вібраційної чутливості, тим кращий стан когнітивної функції в пацієнтів із ЦД 2-го типу. Висновки. Пацієнтам із периферичною діабетичною сенсомоторною нейропатією слід проводити скринінг когнітивних порушень для обліку ускладнень у клінічній практиці.

Aim. To improve treatment of type 2 diabetes mellitus associated with obesity by analyzing the results of surgical treatment during a 24 months follow-up. Material and Methods. The study included 75 patients with type 2 diabetes and obesity. In the study, 32 patients of patients underwent biliopancreatic diversion with duodenal switch; sleeve gastrectomy was performed in 33 patients, and Roux-n-Y gastric bypass-in 10 patients. Mean age of the

Актуальність. Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету (ЦД) та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Метою дослідження було оцінити стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу похилого віку з депресивними розладами та без них. Матеріали та методи. Було обстежено 115 хворих на ЦД 2-го типу, із них жінок було 78, чоловіків — 37. Пацієнти були розподілені на дві групи: з депресивними розладами та без них. Оцінка депресивних виявів проводилася за допомогою самоопитувальника депресії. Оцінка когнітивних порушень здійснювалася зранку за допомогою таких методів: тесту «5 слів», шкали оцінки психічного статусу, батареї тестів на лобну дисфункцію, тесту малювання годинника. Результати. У 68,7 % хворих на ЦД 2-го типу похилого віку не відзначаються депресивні розлади за даними самоопитувальника депресії, легкі вияви спостерігались у 17,4 % обстежених, помірні — у 10,4 % та 3,5 % хворих мали тяжкі вияви депресії. У пацієнтів із депресивними розладами спостерігаються вірогідно гірші показники когнітивної функції. У хворих на ЦД із помірними та тяжкими виявами депресії стан когнітивної функції вірогідно гірший порівняно з пацієнтами, які мають легкі вияви депресії чи без депресивних розладів. Висновки. Необхідно проводити скринінг у всіх пацієнтів із ЦД 2-го типу на наявність депресивних розладів із метою профілактики порушень когнітивних функцій.

В статті наведені дані дослідження з оцінки стану когнітивної функції у пацієнтів молодого віку з цукровим діабетом 1-го типу та виявлення можливих факторів ризику. На стан когнітивної функції впливає наявність гіпоглікемій, діабетичної ретинопатії. Пацієнти, які отримують інсулінотерапію на основі аналогів людського інсуліну, мають вірогідно кращі показники когнітивної функції. Пацієнти, які отримують добову дозу інсуліну понад 60 ОД, мають вірогідно гірші показники когнітивної функції за даними нейропсихологічних тестів порівняно з групою, яка отримує добову дозу інсуліну менше 40 ОД. Це також може бути пов’язано з більшою кількістю пацієнтів, які відзначають явища гіпоглікемії.

No abstract