La thérapie medicamenteuse de la thiroidite auto-immune Introduction. La thyroïdite auto-immune est l'un des problèmes non résolus de l'endocrinologie moderne, car la question de son étiologie et de sa pathogénie est insuffisamment connue. Objectifs. Etudier l'effet de la substitution, de la thérapie antioxydante et de drainage lymphatique chez les patients atteints d'AIT avec hypothyroïdie sur la structure et l'état fonctionnel de la glande thyroïde et le cours des processus auto-immuns. Méthodes Pour évaluer l'efficacité de la substitution, de la thérapie antioxydante et du drainage lymphatique afin de stabiliser l'état fonctionnel de la thyroïde et de supprimer l'activité des processus auto-immuns, nous avons identifié 2 groupes de patients atteints de thyroïdite auto-immune avec hypothyroïdie subclinique. Dans le groupe I (de contrôle) ont été inclus 20 patients qui ont reçu un traitement de substitution avec de la thyroxine. Dans le groupe II ont été inclus 33 patients qui ont reçu un traitement complet avec l'utilisation de la thyroxine, l'acide alpha-lipoïque et Lymphomyosot conformément au schéma élaboré.

Мета — вивчення показників апоптозу та проліферативної активності в тканині щитоподібної залози (ЩЗ) у хворих на вузловий зоб на тлі автоімунного тиреоїдиту (ВЗАІТ) та аденому ЩЗ (АЩЗ) порівняно з морфологічно незміненою тканиною, підрахунок кількості імунореактивних клітин, які експресують зазначені маркери. Матеріал і методи. Проводили порівняльний аналіз процесів апоптозу та проліферації в тканині ЩЗ у хворих на ВЗАІТ та АЩЗ і в морфологічно незміненій тканині ЩЗ шляхом дослідження експресії/щільності маркерів Fas/FasL, Bcl‑2, p53 і Ki‑67 на тиреоцитах у ділянках лімфоїдної інфільтрації та їх деструкції, а також у морфологічно незмінених ділянках тиреоїдної тканини (контроль). Підраховували кількість імунореактивних клітин, які експресують зазначені маркери, з використанням імуногістохімічного методу з урахуванням поліморфізму генів BCL‑2 (rs17759659), CTLA‑4 (rs231775) і APO‑1/Fas (rs2234767). Результати. Встановлено, що у хворих на ВЗАІТ та АЩЗ активуються декілька ланок програмованого кілінгу тиреоцитів із перевагою Fas-індукованого апоптозу, який асоціюється з промотором гена BCL‑2 (rs17759659) (F=25,33; p<0,001) і майже у 6 разів слабше — з промотором гена CTLA‑4 (rs231775) (F=4,23; p=0,017) через виражену експресію Fas і FasL на поверхні клітин у ділянках лімфоїдної інфільтрації та деструкції тиреоцитів (сильніше в носіїв GG-генотипу гена BCL‑2 — на 18,54% і 36,18% відповідно), що свідчить про ініціацію зовнішнього шляху апоптозу через каспазний механізм (ефекторну каспазу 8).

Буковинський державний медичний університет ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського" 1 Прогностичні маркери проліферації та апоптозу у хворих на вузлові форми зоба на фоні автоімунного тиреоїдиту Мета роботи: вивчити процеси апоптозу та проліферації в пункційному матеріалі щитоподібної залози (ЩЗ) при вузловому зобі на фоні автоімунного тиреоїдиту (ВЗАІТ) з використанням імуногістохімічного методу дослідження, а також визначити індекс проліферативної активності. Матеріали і методи. На пункційному матеріалі ЩЗ, отриманому від 75 хворих із гістологічно верифікованим діагнозом ВЗАІТ, проведено імуногістохімічне дослідження шляхом використання моноклональних антитіл проти Fas, FasL, Bcl-2, P53 та Ki67 ан-тигенів. Результати досліджень та їх обговорення. Результати показали ступінь проліферативної активності тканини ЩЗ при ВЗАІТ. Ви-явлено високу проліферативну активність лімфоїдної тканини, помірну проліферативну активність тиреоцитів у ділянці лімфоїд-ної інфільтрації і низьку -поза нею. Виражена експресія Fas та FasL на тиреоцитах, у ділянках лімфоїдної інфільтрації побічно свідчить про те, що при ВЗАІТ відбуваються імунологічно зумовлені процеси апоптозу тиреоцитів. Збільшення кількості імуно-реактивних клітин, що експресують Ki67 у ділянці лімфоїдної інфільтрації і деструкції тиреоцитів, свідчить про регенерацію фо-лікулярного епітелію як компенсаторно-пристосувальну реакцію органа. Виражена експресія bsl-2 у лімфоцитах запобігає входу клітин в апоптоз і подовжує час виживання клітин. Спостерігалася висока експресія протеїну р53 в ядрах тиреоцитів та фоліку-лярних просвітах, яку можна пояснити мутаціями гена р53, що дозволяє клітинам знайти толерантність до апоптичної дії ефек-торів імунної системи.Ключові слова: вузловий зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту; пункційна біопсія; апоптоз; проліферація; щитоподібна залоза.

На основі операційного лікування 56 хворих на сечокам'яну хворобу доведено ефективність використання сучас-них малоінвазивних методів, застосування яких дозволяє скоротити терміни стаціонарного лікування та період непрацездатності.Based on the surgical treatment of 56 patients with urolithiasis there was proven efficiency of modern minimally invasive techniques, the application which allows you shortening the period of hospital treatment and disability.Постановка проблеми і аналіз останніх до-сліджень та публікацій. Сечокам'яна хвороба -одне з найбільш поширених захворювань, від якого страждають 1-3 % населення земної кулі. В Україні хворіють 11-16 % дорослих. Близько 70 % становлять пацієнти працездатного віку [1,8]. Сечокам'яна хвороба зустрічається в чоловіків у 2 рази частіше, ніж у жінок. У деяких районах ("ендемічні зони") внаслідок місцевих особли-востей (жорсткість води, особливості харчуван-ня, клімат та ін.) сечокам'яна хвороба трапляється особливо часто. Камені в нирках і сечових шляхах виявляють приблизно у 30 % урологічних хворих хірургічного профілю. На вибір методу лікуван-ня впливають не тільки розміри, локалізація каме-ня, але й активність пієлонефриту, ступінь пору-шення уродинаміки, функція нирки та багато ін-ших чинників, які необхідно враховувати [2,5]. Завдяки технічному прогресу в медицині за остан-ні 10 років стало можливим застосовувати кон-тактні та дистанційні методи руйнування каме-нів різних локалізацій, значно знизилась кількість відкритих операційних втручань і гнійно-деструк-тивних ускладнень з приводу конкрементів нирок та сечоводів [4,6].Мета роботи: поліпшити результати лікуван-ня у хворих на сечокам'яну хворобу.Матеріали і методи. В урологічному відді-лі КЗ ТОР "Тернопільська університетська лікар-ня", що є клінічною базою кафедри хірургії № 1 з урологією імені Л. Я. Ковальчука ТДМУ іме-ні І. Я. Горбачевського, за період 2015-2016 рр. проведено порівняльний аналіз результатів дис-танційної ударно-хвильової літотрипсії (ДУХЛТ), контактної літотрипсії (КЛТ) з уретеролітоек-стракцією і черезшкірною (перкутанною) нефро-літотрипсією (ПНЛ) у 56 хворих із сечокам'яною хворобою.Результати досліджень та їх обговорен-ня. При проведенні першого сеансу ДУХЛТ по-вної фрагментації конкрементів було досягнуто в 79,3 % хворих. У 25 % із зазначених пацієнтів ми спостерігали напади ниркових колік, викликаних відходженням фрагментів каменя, з них двом хво-рим було встановлено нирковий стент у зв'язку з частим повторенням ниркової коліки. Повне самос тійне відходження фрагментів у стаціонарі спостережено у 18 % хворих, решту пацієнтів ви-писано на амбулаторне лікування. Середній піс-ляопераційний ліжко-день становив 9,2. Ефектив-ність ДУХЛТ залежала від тривалості перебуван-ня каменя на одному місці та від його розміру. Так, при знаходженні каменя на одному місці більше 4 тижнів лише 2 рази вдалося фрагментувати кон-кремент і домогтися відходження фрагментів за один сеанс. У 2 хворих з конкрементами сечово-да більше 1,5 см і тривалістю перебування каме-ня в одному місці сечовода понад 4 тижні піс...

Резюме. На сьогодні питання етіології, патогенезу, діагностики та хірургічного лікування такої поєднаної патології як вузловий зоб і автоімунний тиреоїдит (АІТ) зберігають свою актуальність. Автоімунний тиреоїдит, як фонове захворювання вузлового зоба, при якому практично завжди розвивається гіпотиреоз, на даний час ще вивчено недостатньо. Очевидна роль генетичних факторів у їх розвитку. Своєчасна і точна діагностика вузлових утворень щитоподібної залози (ЩЗ) на фоні АІТ має важливе значення у виборі методу лікування вузлової тиреоїдної патології, показань, обсягу і характеру операційного лікування. На-явність сімейних форм захворювання і дані генеалогічних досліджень є доказом важливої ролі генетичного фактора в пато-генезі АІТ. Підтверджують їх думку відомості про те, що в результаті повного генетичного сканування були виявлені деякі локуси, асоційовані з АІТ, при цьому ключову роль у схильності відіграють гени HLA (human leukocyte antigen) системи і про-теїн-4, асоційований із цитотоксичними Т-лімфоцитами (Cytotoxic T lymphocyte-associated-protein 4, CTLA4). Але вплив цих генів на загальну генетичну схильність до АІТ становить лише близько 5 %. Мета дослідження -провести аналіз частоти поліморфних варіантів генів BCL-2 (rs17759659), CTLA-4 (rs231775), APO-1/Fas (rs2234767) у хворих з патологією ЩЗ із урахуванням її виду (вузловий колоїдний зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту (ВКЗА-ІТ), аденоми щитоподібної залози (АЩЗ)), змін функціональної активності ЩЗ (еутиреоз, субклінічний та клінічний гіпотиреоз) та ступеня збільшення ЩЗ (ІБ, ІІ і ІІІ ст.). Матеріали і методи. Проведено аналіз частоти поліморфних варіантів генів BCL-2 (rs17759659), CTLA-4 (rs231775), APO-1/Fas (rs2234767) у 125 хворих, оперованих з приводу вузлової патології ЩЗ із урахуванням її виду -ВКЗАІТ, АЩЗ, змін функ-ціональної активності ЩЗ (еутиреоз, субклінічний та клінічний гіпотиреоз) та ступеня збільшення ЩЗ (ІБ, ІІ і ІІІ ст.). Також обстежено 25 практично здорових донорів. Дослідження поліморфізму генів проводили методом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу. Результати досліджень та їх обговорення. Гіперплазія ЩЗ у хворих загалом, а також у таких із ВКЗАІТ асоціює з диким А-алелем гена CTLA-4 (АА-і AG-генотипи): ІБ та ІІІ ступені гіперплазії вірогідно частіше були у носіїв АА-генотипу на 30,13 і 26,35 % (χ 2 =9,26; р=0,01), а ІІ ступінь збільшення ЩЗ -у хворих із AG-генотипом на 33,52 і 34,04 % (χ 2 =12,34; р=0,002) відпо-відно. Патологія ЩЗ загалом має невірогідні шанси на успадкування залежно від поліморфізму генів BCL-2 (rs17759659), CTLA-4 (rs231775) та APO-1/Fas (rs2234767). Висновки. Наявність у геномі хворого AG поліморфного варіанта гена CTLA-4 підвищує ризик гіперплазії ЩЗ ІІ ступеня удві-чі (OR=4,69; 95 % СІ OR: 1,60-13,69; p=0,004), тоді як носійство основного алеля у гомозиготному стані (АА-генотип) навпаки є протективним і робить шанси на гіперплазію ЩЗ ІІ ступеня найнижчими в обстеженій популяції (OR=0,46; 95 % СІ OR:0,09-0,73; p=0,009). Решта поліморфізмів аналізованих генів не асоціюють із ризиком ні АЩЗ,...

На 21 органокомплексах трупів людей розроблено техніку виконання різних варіантів протистенотичних анастомозів кінець в кінець, які успішно впроваджено в клінічну практику при традиційних і трубчастих резекціях шлунка (ТРШ) (рис. 1): 1) з кутоподібним (кутовим) посіченням стінок анастомозова-них органів (5 випадків) -рис. 1, а; 2) з S-подібним посіченням анастомозованих країв (5 випадків) -рис. 1, б; 3) з дугоподібним посіченням країв органів (5 випадків), що анастомозуються, -рис. 1, в, які дозволили нам апробувати в кліні-ці експериментальні напрацювання з вивчен-ням стану судинно-нейроклітинних мікрокомплексів інтрамуральних гангліїв міжм'язового нервового сплетення стінок шлункової кукси на капілярно-нейроклітинному рівні в різні віддалені терміни після клиноподібно-трубчастих резекцій (КТРШ) 1/3 та 2/3 шлунка з різними варіантами відновлення шлунково-кишкового тракту. Підтверджено ефективність розроблених методик операцій.On 21 human body organocomplexes there were developed the technique of different options of antistenotic "end to end" anastomosis, which were successfully introduced into clinical practice in traditional and tubular stomach resections (TSR) ( Постановка проблеми і аналіз останніх до-сліджень та публікацій. Проблема ефективно-го анастомозування трубчастих органів травного тракту продовжує залишатися складною, диску-сійною і остаточно не вирішеною [1,2].На думку ряду хірургів [3, 5-8] при накладен-ні прямого анастомозу кінець в кінець дворядним швом за традиційною класичною методикою від-бувається звуження просвіту формованого співус-тя, в середньому, на 20-28 % внутрішнього про-світу (діаметра) за рахунок внутрішньопросвітно-го інвагінаційного тканинного валика. Величина зануреного внутрішньопросвітного тканинного валика багато в чому залежить від техніки хірур-га, правильного вибору виду шва в кожному кон-кретному випадку операційного втручання. Тому в ряді випадків при формуванні анастомозу за ти-пом кінець в кінець у ранньому післяопераційно-му періоді спостерігаються явища анастомо зиту і часткової непрохідності зони анастомозу [3,7,8], зумовлених запаленням і набряком у ділянці швів формованого співустя і зануреного внутріш ньо-просвітного тканинного валика, що звужує про-світ і порушує евакуаційно-транспортну функцію анастомозу [4,8]. Так, при формуванні прямого гастродуоденоанастомозу (ГДА) за традиційною методикою (дворядним швом: кетгут, шовк або капрон) при резекції шлунка за Більрот I явища анастомозиту в ранньому післяопераційному пе-ріоді виявлено нами у кожного 4-5-го оперовано-го хворого, що склало 21,7 % (у 5 пацієнтів із 23 оперованих) навіть у руках досвідчених хірургів. Дані хворі склали контрольну групу. Звуження просвіту формованого співустя послужило відмо-вою ряду хірургів від застосування прямого анас-томозу кінець в кінець при резекції.Мета роботи: розширення можливостей фор-мування прямого анастомозу кінець в кінець на трубчастих органах шлунково-кишкового тракту (ШКТ): ГДА і міжкишкового анастомозу (МКА)

<p>A morphometric study of operated stomach walls after different methods of surgical treatment of gastric ulcer was performed. It was shown that in the remote period operated stomach wall structure had a tendency to regenerate. The most optimal changes were detected after organsparing method of surgical treatment – selective proximal vagotomy with sighting resection of ischemic segment of the stomach by L. Ya. Kovalchuk.</p>