Шляхи Підвищення Ефективності Лікування Та Профілактики Реперфузійного Синдрому У Хворих На Гострий Коронарний Синдром (Інфаркт Міокарда), Яким Проведено Балонну Ангіопластику Та Стентування Коронарної Артерії

Abstract

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України» РЕЗЮМЕ. В Україні відзначено зростання захворюваності на інфаркт міокарда серед осіб працездатного віку (48,9 на 100 тис.), а ішемічна хвороба серця посідає перше місце серед причин первинного виходу на інвалідність (22,8 %). З огляду на вищенаведені факти, пріоритетними є розробка та вдосконалення методів лікування хворих на гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда) (ГКС (ІМ)).Мета -підвищити ефективність лікування та профілактики реперфузійного синдрому у хворих на ГКС (ІМ), яким проведено коронарне стентування, шляхом включення в терапію L-аргініну та L-карнітину (тіворелю).Матеріал і методи. Обстежено 45 хворих на гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST, яким було проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфарктзалежної коронарної артерії. Вік пацієнтів -від 43 до 75 років, у середньому (59,57±8,07) року. Серед них переважали чоловіки (82,2 %). Дослідну групу склали 30 пацієнтів, які отримували стандартне протокольне лікування ГКС (ІМ) і яким додатково призначали 4,2 г L-аргініну та 2,0 г L-карнітину (препарат «Тіворель», Юрія-Фарм, Україна) у формі розчину для інфузій по 100 мл один раз на добу курсом 5 днів внутрішньовенно. До контрольної групи увійшли 15 пацієнтів із ГКС (ІМ), яким також проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфарктзалежної коронарної артерії, але хворі цієї групи отримували тільки стандартне протокольне лікування.Результати. Встановлено, що у хворих на ГКС (ІМ) після перкутанного коронарного втручання найчастіше розвивався реперфузійний синдром із проявами лівошлуночкової недостатності та порушень ритму. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у хворих контрольної групи відмічено суттєве клініко-функціональне покращення, але прогресувало післяінфарктне ремоделювання з порушенням систолічної та діастолічної функцій серця, з розвитком синдрому серцевої недостатності та ендотеліальної дисфункції судин, а також зберігалась резистентна до лікування екстрасистолія.У хворих на ГКС (ІМ) дослідної групи під впливом комплексного медикаментозного лікування із включенням L-аргініну та L-карнітину відмічено достовірне зменшення частоти порушень ритму і провідності вже на другу добу спостереження, а також зменшення проявів постінфарктного ремоделювання ЛШ, що в кінцевому результаті проявлялося достовірним покращенням скоротливості міокарда (ФВ зросла на 13 %) та зменшенням діастолічної дисфункції.Висновок. Покращення інотропної функції серця та достовірне зниження частоти і вираження реперфузійних аритмій досягнуто за рахунок кардіометаболічного впливу L-карнітину, а відновлення ендотеліальної функції судин наставало завдяки терапевтичному впливу L-аргініну.КЛЮЧОВІ СЛОВА: гострий коронарний синдром; перкутанне коронарне втручання; реперфузійний синдром; L-аргінін; L-карнітин.

Ефективність Терапії Пацієнтів Із Ішемічною Хворобою Серця З Застосуванням Фіксованої Комбінації L-Аргініну Та L-Карнітину З Точки Зору Доказової Медицини. Огляд Міжнародних Наукових Джерел

“…Саме тому дефіцит L-карнітину несприятливо вплива� на кардіоміоцити, що призводить до кардіоміопатії, серцевої аритмії та серцевої недостатності. Власне екзогенний L-карнітин допомага� відновленн� нормального окисного метаболізму та запасів енергії міокарда і тим самим чинить позитивний ефект при лікуванні паці�нтів із ССЗ, особливо ІХС [11][12][13][14][15].…”

“…У цих хворих вже на 2-гу добу спостереження відмічено сутт�ве зниження частоти порушень ритму і провідності, на 10-ту добу -зниження рівнів ендотеліну-1 на 33,3% (р<0,05), через 28 діб -повне відновлення активності ендотеліну-1 у плазмі крові до рівня здорових осіб (0,52±0,05 нг/мл; р>0,05). �акож у хворих відмічали достовірне покращення скоротливості міокарда та зменшення вираженості діастолічної дисфункції за рахунок зменшення проявів постінфарктного ре-модел�вання ЛШ [15].…”

Корекція Прооксидантно-Антиоксидантної Рівноваги У Пацієнтів Із Гострим Коронарним Синдромом У Поєднанні З Облітеруючим Атеросклерозом Та Критичною Ішемією Нижніх Кінцівок

“…При цьому встановлено, що показник п'ятирічного виживання у хворих з коронарним атеросклерозом становить 80-85 %, а при мультифокальному атеросклерозі він не перевищує 50 % [7]. Даний факт особливо важливий для пацієнтів високого ризику -хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) та критичною ішемією нижніх кінцівок внаслідок облітеруючого атеросклерозу [8,9], в яких несприятливий ранній прогноз асоціюється з тяжчим ускладненим перебігом хвороби, обмеженням виконання інвазивних коронарних втручань, протипоказаннями до проведення активних кардіореабілітаційних заходів [10][11][12][13]. Саме обмеження можливості застосування високоефективних ранніх інвазивних коронарних втручань у хворих із гост рим коронарним синдромом у поєднанні з мультифокальним атеросклерозом визначає тактику активного вивчення ролі активності вільнорадикального окиснення ліпідів, неспецифічного низькоінтенсивного судинного запалення та ендотеліальної дисфункції в патогенезі даної коморбідної патології, розвитку окремих її ускладнень [4,14,15] і розробці шляхів корекції цих патологічних процесів з метою підготовки до оперативних втручань та профілактики ускладнень у періопераційний і післяопераційний пе ріоди [16,17].…”

“…У літературі наведено результати досліджень активності компонентів прооксидантно-антиоксидантної системи сироватки крові окремо у пацієнтів із гострим коронарним синдромом (атеросклеротичним ураженням вінцевих судин) та магістральних артерій нижніх кінцівок за умови хронічної критичної ішемії на етапах раннього післяопераційного періоду, що, в цілому, свідчать про активацію процесів вільнорадикального окиснення, викликану не лише патологією, але й оперативним втручанням і ускладненнями, які виникають через розвиток реперфузії [8,11,12]. Разом із тим, на сьогодні недостатньо висвітлено особливості змін пероксидного окиснення ліпідів у хворих із критичною ішемією міо карда та нижніх кінцівок внаслідок поєднаного атеросклеротичного ураження вінцевих артерій та магістральних артерій ніг, що і стало предметом цього дослідження.…”