Сучасні Погляди На алгоритм Ведення Пацієнтів З цукровим Діабетом Та еректильною Дисфункцією

Abstract

Резюме. Цукровий діабет (ЦД) поширений у всіх країнах світу. За даними Ключові слова: цукровий діабет; еректильна дисфункція; глікований гемоглобінЦукровий діабет (ЦД) залишається найгострішою медико-соціальною проблемою, пріоритетною для систем охорони здоров'я практично всіх країн світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в наш час на планеті налічується понад 415 млн хворих на ЦД і їх число прогресивно зростає. Кожні 12-15 років кількість хворих подвоюється, тобто до 2030 р. ЦД стане сьомою причиною смерті в усьому світі [1]. Така ж тенденція характерна і для України.У структурі статевих порушень на частку пацієнтів з ЦД як першого, так і другого типу припадає понад 40 % випадків [2-6], тобто практично кожен другий пацієнт, який страждає від порушення статевої функції, є людиною з ЦД [7]. Так, у недавньому дослідженні було показано, що еректильна дисфункція (ЕД), тоб-то нездатність досягати і/або підтримувати ерекцію, достатню для здійснення статевого акту, трапляється принаймні в половині випадків [8].Говорячи про епідеміологічні аспекти статевих розладів і, зокрема, про розлади еректильної функції у хворих на ЦД, необхідно мати на увазі, що збір даних щодо поширеності ЕД суттєво утруднений. Переважна більшість досліджень належить до загальної кількості хворих на ЦД [9][10][11], і лише деякі дослідники надають дані окремо щодо ЦД 1-го типу [12] і ЦД 2-го типу [13][14][15]. Крім того, сексопатологи вказують на склад-ність відокремлення проблеми власне ЕД від проблем статевих розладів загалом, що містять низку психоген-них порушень, головним з яких є зниження статевого потягу, а поява еректильних розладів розглядається як вторинний процес [16].Проблема визначення характеру ЕД на фоні зни-женого статевого потягу на етапі первинного огляду пацієнта дуже важлива, оскільки відповідь на питан-ня, чи пов'язаний розлад більшою мірою із супутньою соматичною патологією або зі зниженням лібідо психо-генного походження, визначає подальшу діагностичну та лікувальну тактику.Ця проблема повністю не вирішена і сьогодні, оскільки лише наприкінці 80-х років виникли інстру-© «Міжнародний ендокринологічний журнал», 2016