Вивчення багатовимірної спадщини вдатного українського і в цілому
європейського вченого, літератора, педагога і філософа Г.С. Сковороди
неможливе без урахування слобожанського середовища ХVІІІ ст., в якому він
жив і творив. Воно значною мірою відображено в історичних документах
і творах, тогочасному мистецтві та етнографічному матеріалі, які поряд
з тим мають і певні недоліки. Перш за все, привертає увагу той факт, що
ця інформація позбавлена конкретики висвітлення повсякденного життя
низових народних мас: житло та його інтер’єр, речі особистого, побутового
та релігійного вжитку, елементи одягу, тобто – все те, що постійно
супроводжувало життя козаків, міщан та посполитих [1, с. 91–93, 162].
Безумовно, вагомий внесок у вивчення не такого далекого минулого створює
етнографія, особливо у фольклорній сфері та у вивченні традицій костюму.
Однак, сподіватись на те, що на нашій території, по котрій прокотилося кілька
війн, революцій, репресій та голодоморів, збереглися речі ХVІІІ ст.
не приходиться. В цьому аспекті ми маємо чималу лакуну. Значною мірою
вона може бути заповнена матеріалом, здобутим під час археологічних
розкопок. Надбання археологічних експедицій, останнім часом, значно
поповнюють державний культурно-історичний фонд, збагачуючи нашу
спадщину та примножуючи знання щодо важливого етапу історичного розвитку