Роль Особистості Викладача В Зміцненні Мотивації Професійно-Особистісного Розвитку Здобувачів Вищої Освіти

Abstract

У статті обґрунтовується роль в освітньому процесі особистості викладача як невід’ємного компонента функціонально-рольового впливу на здобувачів вищої освіти та важливого джерела мотивації їх професійно-особистісного розвитку. У практиці взаємодії викладача зі студентами її предметно-змістові аспекти впливають на особистісні, а особистісні, зі свого боку, проникають у предметно-змістовні, у такий спосіб відбувається їх взаємодоповнюваність. У зв’язку з цим суб’єкт-суб’єктні відносини передбачають не лише особистісну, а й пізнавальну єдність викладача та студента, яка виникає за умови ціннісного для обох сторін змісту навчального матеріалу, а також відбору відповідних методів та прийомів навчання. Так званим «пусковим механізмом» успішного, внутрішньо мотивованого професійно-особистісного розвитку здобувачів вищої освіти є вплив на мотиваційно-ціннісну сферу їх особистості, тобто те, що ми називаємо вихованням у вузькому розумінні. Основною формою суб’єкт-суб’єктної взаємодії, яка найбільше сприяє забезпеченню мотиваційної основи особистості в її становленні є взаємний контакт між викладачем та студентом. У статті визначено й обґрунтовано сукупність чинників, що сприяють виникненню та зміцненню взаємного контакту. Наголошується на важливості забезпечення взаємного контакту в ситуаціях першого знайомства зі студентами й значенні методу педагогічно доцільної самопрезентації, оскільки вона сприяє виникненню позитивного ставлення до викладача. Окремо акцентується увага на тому, що суб’єкт-суб’єктна взаємодія сприяє забезпеченню мотиваційної основи особистості майбутнього вчителя в його становленні як педагога і особистості тоді, коли викладач є авторитетом для студентів. Визначено й обґрунтовано чинники, котрі сприяють забезпеченню авторитету.
 Ключові слова: професійно-особистісний розвиток, зміст освіти, особистість викладача, взаємний контакт, авторитет