Профілактика Неспроможності Товстокишкових Анастомозів При Обтураційній Непрохідності

Abstract

Проаналізовано результати лікування 411 хворих, оперованих в екстреному і невідкладному порядку з приводу обтураційної товстокишкової непрохідності, яких поділено на основну групу -262 пацієнти (I група) і групу порівняння -149 хворих (II група). Для профілактики неспроможності швів анастомозу в I групі проводили назоінтестинальну і трансанальну інтубацію тонкої і товстої кишок з інтра-та післяопераційною декомпресією, внутрішньокишковим діалізом оксигенованими розчинами. У I групі неспроможність кишкового анастомозу спостерігали у 3,6 %, в II групі -у 16,3 %. Впровадження комплексу заходів із профілактики неспроможності швів кишкових анастомозів після екстреної та невідкладної резекції кишки дозволило зменшити частоту ускладнень на 12,7 % у хворих основної групи порівняно з контрольною.Results of treatment of 411 patients operated on an emergency and urgently obstructive bowel occlusion, who were divided into the main group -262 patients (I group) and comparison group -149 patients (II group). To prevent failure of anastomotic sutures in group I we conducted nazointestinal and transanal intubation of small and large intestine of intra-and postoperative decompression, intracolonic oxygenated dialysis solutions. In group I intestinal anastomosis failure was observed in 3.6 % in group II -in 16.3 %. Implementation of measures for prevention of failure sutures after emergency intestinal anastomoses and emergency bowel resection reduced the incidence of complications on 12.7 % in patients of the main group compared with the control one.Постановка проблеми і аналіз останніх до-сліджень та публікацій. У пошуках вирішення проблеми неспроможності швів кишкових анас-томозів до сьогодні немає радикальних змін, не-зважаючи на успіхи техніки з'єднання анастомо-зованих тканин, використання сучасних шовних матеріалів, способів захисту анастомозу і ранньої діагностики [5,6]. Це питання набуває особливої актуальності при екстреній та невідкладній резек-ції кишки на тлі гострої кишкової непрохідності, перитоніту, ракової і гнійної інтоксикації у хво-рих похилого та старечого віку [3].Серед різноманітних причин виникнення не-спроможності велика роль належить підвищенню внутрішньокишкового тиску, внаслідок чого на-стають гемодинамічні зміни в зоні анастомозу з порушенням мікроциркуляції і розвитком ішемії кишки, які вже в перші години після операції мо-жуть призвести до його пошкодження. Скупчен-ня застійного вмісту в просвіті кишки з високим рівнем патогенної мікрофлори призводить до ін-фікування швів анастомозу. Розвинувшись, інфек-ційно-запальний процес порушує захисну функ-цію кишкової стінки і створює умови для розви-тку анастомозиту й ендотоксикозу [1][2][3][4][5][6][7][8][9].Для профілактики даного ускладнення вико-ристовують різні методи і засоби захисту анасто-мозу, такі як зміцнення кишкових швів фібрин-ко-лагеновою субстанцією ТахоКомб, застосування аутофібринового клею, перитонізація зони анас-томозу демукозованим сегментом клубової киш-ки, санація ділянки анастомозу антибактеріаль-ними препаратами [1,5,6, 9] і т. ін. ...