Прогнозування Ризику Розвитку Хронічного Бронхіту У Підлітків-Курців

Abstract

Мета дослідження — побудова зручної для застосування в практичній медицині прогностичної моделі ризику розвитку хронічної патології органів дихання у підлітків-курців. Матеріали та методи. Проведено обстеження 73 підлітків-курців віком від 14 до 18 років (середній вік — 16,4 ± 0,2 року). Усі обстежені були розподілені на 2 групи: групу 1 становили 36 підлітків-курців із хронічним бронхітом (середній вік — 16,8 ± 0,2 року) та групу порівняння — 37 умовно здорових підлітків-курців (середній вік — 15,9 ± 0,2 року). Нами були вивчені клініко-анамнестичні, функціонально-інструментальні дані (показники спірометрії, рентгенографії органів грудної клітки, рівня оксиду азоту в конденсаті повітря, що видихається, сили дихальних м’язів) та молекулярно-генетичні фактори ризику розвитку хронічної патології органів дихання у підлітків-курців — усього 103 ознаки. Для створення прогностичної моделі ризику розвитку хронічного бронхіту було застосовано метод послідовного (секвенціального) аналізу Вальда та стратегію Байєса. Результати. Принцип роботи з математичною моделлю прогнозу ризику розвитку хронічної патології органів дихання у підлітків-курців полягає у підсумуванні діагностичних коефіцієнтів (ДК), що відповідають виявленим у пацієнта ознакам. При сумі ДК +13 діагностують розвиток хронічного бронхіту у підлітків-курців із вірогідністю помилки ≤ 5 % (р < 0,05); при сумі +20 вірогідність прогнозу становить 99 % (р < 0,01). Висновки. Розроблений нами алгоритм прогнозування ризику розвитку хронічного бронхіту у підлітків-курців буде сприяти ранньому виявленню груп пацієнтів високого ризику з формування даної патології для проведення персоніфікованих профілактичних заходів, що дозволить практичним лікарям запобігати хронізації патологічного процесу та покращувати якість життя.

Clinical features and molecular genetic risk factors for the development of chronic bronchitis in adolescent smokers.

“…У випадку розподілу, що відрізнявся від нормального, було розраховано медіану (Ме) й інтерквартильний розмах (25%; 75%). Для всіх видів аналізу критичне значення рівня значущості (p) приймалося ≤0,05 [6]. Асоціацію певних генотипів з ризиком розвитку патології вивчали за допомогою розрахунку відношення шансів (OR -Оdds Ratio) при 95% довірчому інтервалі (95% ДІ).…”