К Теореме Н. В. Черниковой О Вполне Факторизуемых Гэуппах

Features of movies O. Dovzhenko “Ukraine in Fire”: watch, running, removing

“…а боже мій, боже мій, боже мій! Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої... » [1]. у кіноповісті можна відчути наявність паралелізмів, за допомогою яких автор надає масштабності подіям та повною мірою відтворює різноманітні події тогочасся [6, с.…”

“…За допомогою декількох слів О. Довженко відтворює картини воєнних часів, страшні тогочасні проблеми, які відчували літні люди, солдати, діти. наприклад, у кіноповісті О. Довженко так показує трагічність і біду українського народу: «Ой діточки ж мої, діточки, -жалібно голосила понад шляхом розлука» [1]. тут читачі не прогнозують свою творчу уяву лише на образ матері чи жінки, які є у творі.…”

Functional and Communicate Aspects of the Vocative in the Writings of А. Dovzhenko

“…Укладений картографічний матеріал засвідчив, що в мові художніх творів О. Довженка переважають традиційні й нормативні для української мови звертання, виражені іменниками у формі кличного відмінка: «Ні, я не забуду тебе, Олесю» [6], «Чого це ви, мамо?» [2], «Скажіть, докторе, жити буду?» [1], «Давай, хлопці!» [3], «Слухай, батьку!» [5], «Не діждеш, офіцере, почути мій голос!» [4] тощо. Водночас під час лінгвістичного аналізу мови художніх творів виокремлюємо звертання у граматичній формі, ідентичній із формою називного відмінка, проте із семантико-синтаксичною функцією адресата мовлення та кличною інтонацією.…”

“…Водночас під час лінгвістичного аналізу мови художніх творів виокремлюємо звертання у граматичній формі, ідентичній із формою називного відмінка, проте із семантико-синтаксичною функцією адресата мовлення та кличною інтонацією. Ідеться про субстантивовані слова й іменники, ужиті у множині: «Мовчите, вояки» [5], «Кінооператори, мерщій!» [3], «Вішайте мене, душогуби!» [6], «Потерпіть, православні!» [2], «Подумайте, брати мої, про це <…>» [1], «Що ж ви наробили, німецькі запроданці?» [4] тощо. Подекуди категоріальним засобом вираження звертання є називний відмінок: «Здрастуй, поліціянт!» [6], «Ух ти, розбійник!» [2], «Пусти, не крути руку, німецький раб!» [4], «Що ж ти, кажуть, чортів син, діда обижаєш?» [5] тощо.…”

“…Ідеться про субстантивовані слова й іменники, ужиті у множині: «Мовчите, вояки» [5], «Кінооператори, мерщій!» [3], «Вішайте мене, душогуби!» [6], «Потерпіть, православні!» [2], «Подумайте, брати мої, про це <…>» [1], «Що ж ви наробили, німецькі запроданці?» [4] тощо. Подекуди категоріальним засобом вираження звертання є називний відмінок: «Здрастуй, поліціянт!» [6], «Ух ти, розбійник!» [2], «Пусти, не крути руку, німецький раб!» [4], «Що ж ти, кажуть, чортів син, діда обижаєш?» [5] тощо. Це вкотре доводить традиційну нормативність уживання кличного відмінка під час звернення в українській мові.…”