ВСТУПІнтерпретація дійсності людиною відбувається крізь призму мовного оформлення локутивного акту, думок. Разом з елементами вербалізації внутрішнього стану, особливостями взаємодії з іншими людьми особистість із мовним наповненням вбирає також звичаї, традиції, філософію суспільства, у якому живе. Таке увиразнення мовної картини підсилює культурологічне наповнення.Взаємодія мови та культури протягом багатьох століть цікавила мовознавців, філософів, теоретиків літератури. Філософська основа досліджень Й. Гердера, В. Гумбольдта, О. Потебні відобразила ґрунт для подальшого осягнення глибин наповнення мови в контексті відбиття основ світовідчуття, етнічних елементів картини світу народу.З XX століття почала розвиватись така наука як лінгвокультурологія, детермінована розвитком людства в площину інформаційної сфери, домінуванням антропоцентристської складової, прагненням до окреслення динаміки «дому духу» з репрезентацією етнічних кодів пізнання на межі міждисциплінарного дискурсу.Культурологічне наповнення мови найбільше розкривається у фразеологічних конструктах, паремійній складовій, дистрибутивних формантах фонетичного рівня мови, особливостях лексико-семантичних злиттів.Простори лексикології та фразеології найбільш чуттєві до відтворення закодованих домінант унікального образного наповнення інтерпретації дійсності. Закладені певним народом когнітивні шляхи відбиваються в інтерпретації кожного її представника та водночас дають простір для увиразнення індивідуального асоціативно-образного наповнення конструктів мовленнєвої мережі.