Treatment of arterial hypertension with diuretics depending on patient’s salt sensitivity

Abstract

На сьогодні ВООЗ розглядає артеріальну гіпертензію (АГ) як найчастішу причину смерті, якій потенційно можна запобігти. Своєчасна діагностика, проведення заходів профілактики, призначання адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності. Виникнення і прогресування АГ асоційовано з численними факторами ризику, включно з генетичними чинниками навколишнього середовища та хибними звичками. У літературі наведено результати досліджень щодо зв'язку між кількістю споживаної солі, гіпотензивною ефективністю діуретичної терапії у пацієнтів з АГ та поліморфізмом окремих генів. Мета дослідження: вивчення впливу тіазидних діуретиків на рівень артеріального тиску залежно від Gly460Trp поліморфізму гена ADD1. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 120 пацієнтів української популяції з діагнозом АГ II стадії та 112 практично здорових осіб (група контролю). для визначення типу сольової чутливості застосовували методику Weinberger M.N (1986). Визначення Gly460Trp поліморфізму гена ADD1 проводили методом ПЛР. Пацієнти були розподілені на дві групи лікування: І група (60 осіб) отримувала індапамід ретард 1,5 мг, ІІ група (60 осіб) -гідрохлортіазид 25 мг. Результати. Серед 120 хворих на АГ 75,8% -гомозиготи за G-алелем, 21,7% гетерозиготи та 2,5% -гомозиготи за Т-алелем. Хворих носіїв Т-алеля у 2 рази більше, ніж здорових осіб (р<0,05). У підгрупі Іа у носіїв генотипу GG зниження рівня середньодобового САТ (ΔСАТ) становило 16,5 мм рт.ст., а серед носіїв Т-алеля -49,8 мм рт. ст. У підгрупі Іб -12,6 та 26,3 мм рт.ст. відповідно. Гіпотензивний ефект після лікування носіїв Т-алеля І групи був у 2 рази більше. У підгрупі ІІа у носіїв генотипу GG зниження ΔСАТ становило 18,5 мм рт.ст., а у носіїв Т-алеля -29,8 мм рт.ст. (р<0,05), у підгрупі ІІб -16,4 та 31,3 мм рт.ст. відповідно. Отже, застосування тіазидних діуретиків у хворих носіїв Т-алелю дає кращий гіпотензивний результат та не залежить від солечутливості. Заключення. Хворі на АГ мають достовірно вищу частоту Т-алеля G460T поліморфного маркера гена ADD1 порівняно зі здоровими особами (12,5% vs 6,7%). Присутність у генотипі хворого на АГ Т-алеля є предиктором успішного використання тіазидних діуретиків. Ключові слова: артеріальна гіпертензія, генний поліморфізм, солечутливість, тіазидні діуретики.