“…Білим (рис. 5) лектини використовува-лися для дослідження ролі поверхневих глі-канів відмираючих клітин у процесах їх усу-нення (ефероцитозу) системою макрофагів; змін поверхні клітин при загибелі та їхнього впливу на сусідні клітини, зокрема, імунної системи; ролі гліканів у забезпеченні взаємо-дії патогенів з клітинами господаря, зокрема, адгерентно-інвазивних бактерій E.coli з кліти-нами епітеліального ряду, а також імунними клітинами (нейтрофіли, моноцити) організму господаря; для дослідження процесів актива-ції нейтрофілів та утворення ними позаклітин-них нейтрофільних пасток, участі останніх у фізіологічних процесах захисту організму та при патологічних станах; впливу активації нейтрофілів на зміну гліканових компонентів оточуючих молекул, зокерма молекул імуно-глобулінів, задіяних у запальних процесах [151,154,159]. Були створені специфічні тва-ринні моделі для дослідження процесів запа-лення тканин та органів при імунних та автоі-мунних процесах, для оцінки імунної відповіді …”