The Vascular Endothelium and Coagulation: Homeostasis, Disease, and Treatment, with a Focus on the Von Willebrand Factor and Factors VIII and V

Abstract

The vascular endothelium has several important functions, including hemostasis. The homeostasis of hemostasis is based on a fine balance between procoagulant and anticoagulant proteins and between fibrinolytic and antifibrinolytic ones. Coagulopathies are characterized by a mutation-induced alteration of the function of certain coagulation factors or by a disturbed balance between the mechanisms responsible for regulating coagulation. Homeostatic therapies consist in replacement and nonreplacement treatments or in the administration of antifibrinolytic agents. Rebalancing products reestablish hemostasis by inhibiting natural anticoagulant pathways. These agents include monoclonal antibodies, such as concizumab and marstacimab, which target the tissue factor pathway inhibitor; interfering RNA therapies, such as fitusiran, which targets antithrombin III; and protease inhibitors, such as serpinPC, which targets active protein C. In cases of thrombophilia (deficiency of protein C, protein S, or factor V Leiden), treatment may consist in direct oral anticoagulants, replacement therapy (plasma or recombinant ADAMTS13) in cases of a congenital deficiency of ADAMTS13, or immunomodulators (prednisone) if the thrombophilia is autoimmune. Monoclonal-antibody-based anti-vWF immunotherapy (caplacizumab) is used in the context of severe thrombophilia, regardless of the cause of the disorder. In cases of disseminated intravascular coagulation, the treatment of choice consists in administration of antifibrinolytics, all-trans-retinoic acid, and recombinant soluble human thrombomodulin.

Інсулінорезистентність Та Гіперглікемія – Основні Предиктори Ускладненого Перебігу Гострого Інфаркту Міокарда У Хворих Із Коморбідним Метаболічним Синдромом Та Цукровим Діабетом 2-Го Типу

“…Гіпофібриноліз здатний ініціювати атеротромбоз, збільшуючи ризик інфаркту міокарда. Також встановлена пряма кореляція між рівнями інсуліну, фібриногену та активністю VII фактора [5]. Зв'язок інсуліну з рівнем фібриногену обумовлений запаленням, що супроводжує інфаркт міокарда, тоді як підвищення активності фактора VII при гіперінсулінемії відображає неспецифічне пошкодження клітин ендотелію [5,6].…”

“…Також встановлена пряма кореляція між рівнями інсуліну, фібриногену та активністю VII фактора [5]. Зв'язок інсуліну з рівнем фібриногену обумовлений запаленням, що супроводжує інфаркт міокарда, тоді як підвищення активності фактора VII при гіперінсулінемії відображає неспецифічне пошкодження клітин ендотелію [5,6]. Зміни з боку функціональної активності тромбоцитів крові при гіперінсулінемії поля гають у підвищенні їхньої адгезивної та агрегаційної здатності, виділенні тромбоксану А-2 і тромбоцитарного фактора росту, які так само сприяють тромбоутворенню [6,8].…”

“…У зв'язку з виявленими фактами рівень глікозильованого гемоглобіну запропоновано розглядати як фактор серцево-судинного ризику, поряд з артеріальною гіпертензією та гіперхолестеринемією, в тому числі у хворих без порушень вуглеводного обміну. Причиною таких ризиків вважають не лише глікозилювання колагену і потовщення стінки капілярів та мембрани еритроцитів з порушенням їх функції [5], а й посилення існуючої дисфункції ендотелію, так як гіперглікемія вносить ряд нових патогенетичних механізмів, що полягають у посиленому руйнуванні оксиду азоту з подальшою втратою здатності до адекватного синтезу вазодилататорів [7]. Важливу роль у цьому відіграють і продукти глікозилювання, що знижують активність оксиду азоту [39].…”

“…Водночас в Україні за останні 30 років поширеність серцево-судинних захворювань серед дорослого населення зросла в 3,5 раза, при цьому зростання рівня смертності за останнє десятиліття в Україні від ІХС складало 16,2 %, від інфаркту міокарда -13,9 % [3]. Ці негативні медико-демографічні тенденції пов'язують зі значним поширенням таких факторів ризику коронарного атеросклерозу як гіперхолестеринемія, куріння, вплив ксенобіотиків, професійних інтоксикацій, гомоцистеїнемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, цукровий діабет [4], які спричиняють значну активацію імунозапальних процесів та редокс-системи, пригнічення антиоксидатного захисту організму, порушення коагуляційної ланки гемостазу та функції ендотелію [5] і призводять до швидкого прогресування ІХС, роз-витку гострого коронарного синдрому (ГКС) та загрозливих для життя ускладнень. Ще одним важливим і недостатньо враховуваним фактором низької клінічної ефективності медикаментозних і хірургічних програм лікування хворих з ГКС (ІМ) є коморбідність -поєднання двох і більше патологій, що призводить до взаємообтяження перебігу захворювань, породжує чималі труднощі у встановленні діагнозу та виробленні програми лікування [10].…”

Sepsis-Induced Coagulopathy Phenotype Induced by Oxidized High-Density Lipoprotein Associated with Increased Mortality in Septic-Shock Patients

“…HDL promotes its protective effects by interacting with several tissues, including endothelial cells (ECs), to trigger several processes to maintain hemostatic balance [ 20 ]. ECs control hemostasis equilibrium via the regulation of protein expression, such as coagulation factors and adhesion proteins [ 21 , 22 ].…”