The Fixation Forms of Ukrainian Customary Law: Historical-Legal Analysis

Abstract

Статтю присвячено історико-правовому аналізу форм фіксації українського звичаєвого права, під якими розуміють об'єктивовані зовнішні вияви цього явища. Запропоновано згадані форми поділити на три групи: діяльнісні, усні та письмові. Вони могли існувати паралельно й одночасно чи навіть «переживати» закріплені у них норми звичаєвого права. Українське звичаєве право первинно фіксувалося у діяльнісній (поведінковій) формі -у діях і бездіяльності суб'єктів суспільних відносин. Згодом ця форма фіксації могла ускладнитися та набути виразу обряду, ритуалу чи інших символічних дій. Часто до неї додавали інші (усні та письмові) форми.Усна форма фіксації правового звичаю забезпечувала його виконання чи дотримання тими суб'єктами, які не мали досвіду безпосереднього спостереження за відповідною моделлю поведінки у минулому. Її ускладнення відбувалося шляхом формування фольклорних творів (паремій, пісень тощо) та фіксації звичаєвих норм у них. Набуття звичаєвим правом письмового вигляду, як правило, зумовлювало його переведення у положення законодавства. Письмова фіксація норм звичаєвого права без перетворення у норми законодавства відбувалася у записах дослідників і документах, що не мали нормативноправового характеру -цивільних договорах, cудових рішеннях, адміністративних актах та ін. Охарактеризовано узанси -письмові записи звичаєвих норм, зроблені авторитетними недержавними організаціями.Ключові слова: звичаєве право, діяльність, обряд, фольклор, узанс.Демократизація правової системи Української держави, розвиток правового плюралізму та розширення комплексу джерел права спонукають до подальших досліджень звичаєвого права, що творилося та яке застосовували на українських землях упродовж історії. Предмет історико-правових досліджень звичаєвого права не варто обмежувати його багатогранним змістом, а доцільно вивчати і форми цього явища. З метою мінімізації пересікання з поняттям форми права як його формального джерела, а відтак уникнення загрози термінологічного розбалансування, автор статті як базовий термін українського звичаєвого права використовує «форми фіксації», під якими пропонує розуміти об'єктивовані зовнішні вияви цього явища. Із цих причин до форм фіксації не віднесено перебування українського звичаєвого права у народній правосвідомості чи суспільній психології, хоча заперечити його присутність у названих феноменах ця стаття наміру не має.Як видається, питання форми фіксації правового звичаю не є остаточно вирішеним у теорії та історії українського звичаєвого права. Здебільшого в науко-М. Бедрій ISSN 0136-8168. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2019. Випуск 68 64 М. Бедрій ISSN 0136-8168. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2019. Випуск 68 65

The classification of the legal customs of the Ukrainian people: Historical-legal aspect

“…Kopa law obliged the inhabitants of the kopa district to participate in the meetings of the community court. 22 The absence of certain persons from the pile could cause them to be found guilty of committing a crime, so this norm was binding. Cossack law forbade bringing women to the territory of Sich under the threat of the death penalty, 23 which can be considered a prohibitive norm.…”