The Effect of of Poly(adp-Ribose) Polymerase Inhibitor 4-Hydroxyquinazoline on Death of Immune Cells Under Immune Complex-Mediated Injury in Mice

Abstract

Досліджували вплив інгібітора полі (АДФ-рибозо) полімерази (ПАРП) 4-гідроксиквіназоліну (4-ГК ВСТУППолі(АДФ-рибозо) полімерази (ПАРП) -родина із 18 ферментів. ПАРП-1, найбільш розповсюджена ізоформа, відіграє значну фізіологічну роль, здійснюючи посттрансля-ційну модифікацію білків. Фермент активу-ється при розривах ДНК, синтезує ланцюги полімера АДФ-рибози та приєднує їх до гістонів, білків репарації ДНК, транскрип-ційних факторів тощо. Така модифікація білків залучена в широкий спектр клітинних процесів: репарацію ДНК, ремоделювання структури хроматину, транскрипцію генів, проліферацію, диференціацію і загибель клі-тин. Встановлена участь ПАРП-1 у підтримці стабільності геному та епігенетичних меха-нізмах регуляції генної експресії [1][2][3]. Однак за умов надмірної активації він задіяний у патогенезі багатьох захворювань. Це може бути опосередковано тим, що ПАРП-1 діє як коактиватор прозапальних транскрипційних факторів (зокрема, NF-κB та АР-1, що сприяє посиленому утворенню медіаторів запален-ня), а також впливом на життєздатність та шляхи загибелі клітин. Сильна активація фер-менту при значному ушкодженні ДНК спри-чиняє виснаження клітинних ресурсів НАД + та АТФ, що може призводити до некрозу або переключати шлях загибелі з апоптотичного (який потребує значного енергетичного за-безпечення) на некротичний. Встановлено, що ПАРП залучена в пошкодження тканин при низці хвороб, в тому числі аутоімунних, і є ключовим медіатором клітинної загибелі за умов оксидативного та нітрозативного стресу, у разі ішемії та ушкодження ДНК.

The Protective Effect of Germanium Citrate on Functional State of Immune Cells and Neutrophil Activity Under the Condition of Lipolysaccharide Induced Inflammation

“…Ступінь ушкодження ДНК оцінювали методом лужного гель-електрофорезу ізо-льованих клітин (метод ДНК-комет) за [11], з модифікаціями, як описано раніше нами [12,13]. Аналіз не менше ніж 100 ДНК-комет на кожній електрофореграмі здійснювали візуально, використовуючи люмінесцентний мікроскоп «Люмам И-1» (збільшення у 30 разів).…”