РЕЗЮМЕ. Останніми роками в Україні та інших країнах світу спостерігається збільшення частоти тиреопатій автоімунного генезу. Патофізіологічне розуміння особливостей автоімунних порушень при автоімунному тиреоїдиті даcть змогу обґрунтувати необхідність призначенння тих чи інших препаратів.
Мета – визначити рівень ФНПα, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23 у пацієнтів із автоімунним тиреоїдитом, а також встановити взаємозв’язок між рівнем інтерлейкінів та функцією щитоподібної залози при автоімунному тиреоїдиті.
Матеріал і методи. Нами обстежено 98 пацієнток віком 18–43 роки із автоімунним тиреоїдитом та 30 жінок контрольної групи. Функціональний стан щитоподібної залози досліджували за допомогою визначення рівнів тиреотропного гормону, тироксину вільного, трийодтироніну вільного у сироватці крові, визначали рівень антитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну. Стан системного та місцевого запального процесу оцінювали за параметрами ФНП-α, ІЛ-6, та ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23.
Результати та висновки. У всіх хворих з автоімунним тиреоїдитом було виявлено зміни у цитокіновому статусі, при цьому були деякі відмінності цитокінового статусу залежно від клінічного варіанта автоімунного захворювання щитоподібної залози. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем АТПО (r=0,62, p<0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем АТПО ( r=0,44, p<0,05), рівнем ІЛ-10 та АТПО (r=0,36, p<0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем АТПО (r=0,42, p<0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем АТПО (r=0,42, p<0,05). Досліджено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем ТТГ (r=0,58, p<0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем ТТГ (r=0,41, p<0,05), рівнем ІЛ-10 та ТТГ (r=0,32, p<0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем ТТГ (r=0,37, p<0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем ТТГ (r=0,39, p<0,05).