Screening of derivatives of 2-(benzoyilamino)(1-r-2-oxoindolin-3-ylidene)acetic acid under the conditions of acute hypobaric hypoxia

Yeremenko

Act. Probl. of the Modern Med.

et al. 2020

Національний фармацевтичний університет, м. ХарківРобота присвячена фармакологічному вивченню сполуки з умовною назвою бенофілін  нового 7,8дизамiщеного похідного теофіліну. На підставі літературних даних та попередніх досліджень сполук даного класу зроблено висновок щодо перспективності та актуальності дослідження впливу бенофіліну на про-антиоксидантну систему організму в умовах модельної патології. В результатi дocлiдження антигiпoкcичнoї дії 7,8-дизамiщених теoфiлiну у щурів на мoделi нормобаричної гiпoкciї з гiперкапнiєю (в замкнутoму прocтoрi) вcтанoвленo, щo їх застосування збiльшує тривалicть життя щурiв в закритій камері, що свідчить про покращання метаболічних процесів у дихальному ланцюгу мітохондрій. Враховуючи результати скринінгових досліджень для подальшого вивчення було обрано сполуку-лідера -7-п-метилбензил-8-п-брoмoбензилiденгiдразинoтеoфiлiн. Мета: оцінити ефективність бенофіліну для фармакологічної корекції вільнорадикальних процесів в умовах експериментального пошкодження нирок у щурів на підставі оцінки виразності пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Матеріали та методи: Матерiалами дocлiдження були cирoватка крoвi, гoмoгенат та тканини нирки щурів. Вивчення захисного впливу бенофіліну на функціональний стан нирок проводили на експериментальній моделі ГПН уведенням 50% водного розчину глiцерoлу (міоглобінова нефропатія) у щурів. Патогенез даної моделі описаний у методичних рекомендаціях C. Ю. Штригoля, В. М. Лicoвого, I. А. Зупанця та iн. «Методи експериментального моделювання ураження нирок для фармакологічних досліджень». Вмicт продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, визначали cпектрoфoтoметричнo за реакцiєю з тіобарбітуровою кислотою. Активнicть каталази визначали за метoдoм М.А. Кoрoлюк та cпiвавт. Активнicть відновленого глутатіону визначали cпектрoфoтoметричнo у реакцiї з реактивoм Елмана за методом Beutler E. D. et al. Активність гамма-глутамілтранспептидази в сироватці крові визначали фотометрично за допомогою набору реактивів фірми Філісіт. Статистичну обробку результатів виконано із використанням пакету програм STATISTICA 8.0 із розрахунком середнього значення, стандартної похибки середнього довірчого інтервалу (р≤0,05). Мiкрocкoпiчне вивчення мікропрепаратів прoвoдили під мiкрocкoпoм Granum. Мiкрoфoтoграфування зображень здійснювали цифровою вiдеoкамерoю Granum ДCМ 310. Фoтoзнiмки oбрoбляли на кoмп'ютерi Pentium 2,4 GHz за допомогою програми Toup View. Результати дослідження: В результаті дослідження встановлено здатність бенофіліну пригнічувати процеси вільнорадикального окислення та підвищувати антиоксидантний захист на моделі гострого пошкодження нирок у щурів, викликаного гліцеролом. Під впливом бенофіліну знижувалась виразність деструкції нефроцитів, покращувалась мiкрocкoпiчна картина нирoк у всіх щурiв. При цьoму у 62,5% щурів мoрфoлoгiчнo cтан нирoк був наближений до cтану інтактного кoнтрoлю, а у 37,5% тварин відмічали пoмiтне зниження диcтрoфiчних та диcциркулятoрних пoрушень, прoявiв запалення, виявлені ознаки регенерацiї нефрoцитiв. В...

Section: таблиця 1 вплив бенофіліну на стан процесів пол і аоз в сироunclassified

Investigating Effects of 7,8-Disubstituted Derivative of Theophylline (Benophylline) on Free-Radical Oxidation in Renal Injury of Rats

Yeremenko

Act. Probl. of the Modern Med.

et al. 2020

“…Ключевые слова: константа ионизации; кислотно-основные свойства; (2-оксоиндолин-3-илиден)уксусная кислота; рентгеноструктурный анализ Похідні 2-(бензоїламіно)(2-оксоіндолін-3-іліден)оцтової кислоти проявляють широкий спектр біологічної дії, що доведено систематичними дослідженнями вчених Національного фармацевтичного університету [1,2]. В той же час вивчення реакційної здатності дає можливість проводити цілеспрямований синтез сполук певного гомологічного ряду в оптимальних умовах, а також створювати математичні моделі зв'язку структурабіологічна активність за QSAR-аналізом, що дозволяє виявляти активні фармакофори із заданим високим рівнем фармакологічної дії.…”

Section: кислотно-основные свойства 2-(бензоиламино)(1-r-2-оксоиндолиunclassified

The acid-base properties of 2-(benzoylamino)(1-R-2-oxoindolin-3-ylidene)acetic acids

Kolisnyk¹,

Svechnikova²,

Altukhov³

et al. 2019

Ž. org. farm. him.

Self Cite

Кислотно-основні властивості 2-(бензоїламіно)-(1-R-2-оксоіндолін-3-іліден)оцтових кислот Мета. Дослідити кислотно-основні властивості похідних 2-(бензоїламіно)(2-оксоіндолін-3-іліден)оцтової кислоти, заміщених за положенням 1 оксоіндолінового фрагмента. Результати та обговорення. Встановлено константи іонізації ряду 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксоіндолін-3-іліден)оцтових кислот; досліджені сполуки є слабкими кислотами, сила яких закономірно зменшується із заміною атома Гідрогену при гетероциклічному атомі Нітрогену на метильний фрагмент, проте подовження алкільного фрагмента слабко впливає на їх дисоціацію. Проведено кількісну оцінку залежності процесу іонізації від природи замісників за рівнянням Гаммета та показано, що реакційний центр (карбоксильна група) має невелику чутливість до впливу замісників, що може бути пов'язано як з віддаленістю розташування замісників, так і з порушенням копланарності між реакційним центром та біциклічним фрагментом молекули. Невелике значення константи іонізації узгоджується з даними щодо стереоструктури (2Z)-(бензоїламіно)(1-метил-2-оксоіндолін-3-іліден)оцтової кислоти. Експериментальна частина. Кислотно-основні властивості похідних 2-(бензоїламіно)(2-оксоіндолін-3-іліден)оцтової кислоти вивчали методом потенціометричного титрування на іономірі ЕВ-74 з індикаторним скляним електродом (ЕСП 43-074) і насиченим хлорсрібним (ЕВП-1) електродом порівняння при 298 К у трьох аналітичних послідовностях. Як розчинник використовували суміш 1,4-діоксан-вода (60:40, v/v). Структуру молекули (2Z)-(бензоїламіно)(1-метил-2-оксоіндолін-3-іліден)оцтової кислоти встановлено методом рентгеноструктурного аналізу. Висновки. Шляхом вивчення кислотно-основних рівноваг досліджено реакційну здатність серії 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксоіндолін-3-іліден)оцтових кислот. Визначено їх константи іонізації та проаналізовано вплив алкільних радикалів при атомі Нітрогену гетероциклу на кислотно-основні властивості, доведено невелику чутливість реакційного центру до впливу замісників. Одержане кореляційне рівняння pK a-f(σ) має надійні статистичні характеристики і може використовуватись для QSAR-аналізу активних фармакофорів цього ізоструктурного ряду. Ключові слова: константа іонізації; кислотно-основні властивості; (2-оксоіндолін-3-іліден)оцтова кислота; рентгеноструктурний аналіз

ScienceRise: Pharmaceutical Science

“…У проведених скринінгових дослідженнях похідних 2-бензамідо-2(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти доведено антигіпоксантну активність для деяких сполук за умов гострої гіпобаричної гіпоксії, при цьому найвиразніший антигіпоксантний ефект спостерігався при застосуванні сполуки № 15 під умовним позначенням ZNM [7].…”

Section: аналіз останніх досліджень і публікацій в яких започаткованunclassified

“…до моделювання гіпоксії. Досліджувану речовину ZNM вводили в дозі 15 мг/кг у вигляді водної суспензії, стабілізованої полісорбатом 80 [7,8]. Препарат порівняння мексидол вводили в дозі 100 мг/кг [8].…”

Section: виклад основного матеріалу дослідження (методів та об'єктів)unclassified

The analysis of succinate dehydrogenase and lactate dehydrogenase activity in acute and chronic hypoxia on the background of 2-benzamide-2-(2-oxoindolin-3-ylidene) acetic acid derivative administration

Zamorskii¹,

Bukataru²,

MELNYCHUK³

2017

Мета. Вивчити вплив похідного 2-бензамідо-2(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти ZNM на активність сукцинатдегідрогенази та лактатдегідрогенази біохімічних маркерів енергетичного обміну та гіпоксії в головному мозку щурів за умов гострих гіпобаричної гіпоксії (ГГГ) та нормобаричної гіперкапнічної гіпоксії (НГГ), хронічної гіпобаричної гіпоксії (ХГГ). Матеріали та методи. Дослідження проводили на 80 білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях масою 180-200 г. ГГГ моделювали в проточній барокамері шляхом імітації підйому щурів на «висоту» 12000 м. На «висотному плато» щурів витримували до моменту другого агонального вдиху, після чого здійснювали «спуск» на попередню нульову висоту. НГГ відтворювали шляхом вміщенням щурів до герметичної камери об'ємом 1000 мл та оцінювали тривалість перебування щурів в закритій камері з моменту закриття контейнеру до другого агонального вдиху. ХГГ моделювали в проточній барокамері шляхом імітації підйому щурів на висоту 4000 м над рівнем моря. На цій «висоті» тварин утримували впродовж 2-х год щоденно протягом 4-х тижнів, сеанси гіпоксії здійснювалися в ранішні години доби. Речовини, що досліджували, вводили внутрішньоочеревинно за 35 хв. до моделювання гіпоксії. Досліджувану речовину ZNM вводили в дозі 15 мг/кг у вигляді водної суспензії, стабілізованої полісорбатом 80. Референс-препарат антигіпоксант мексидол вводили в дозі 100 мг/кг. Інтактним тваринам вводили еквівалентну кількість води для ін'єкцій з полісорбатом 80. Групам тварин, яким моделювали ХГГ, препарати вводили, починаючи з 14 доби моделювання гіпоксії. Результати. Активність сукцинатдегідрогенази, при введенні речовини ZNM, в залежності від типу гіпоксії достовірно зростала у групі ГГГ в 2,6 рази, а в групі НГГ-в 1,6 раз в порівнянні з групами модельних патологій. А при введенні мексидолу показники активності зростали у групі ГГГ в 2,9 рази , НГГв 1,7 раз, ХГГ-в 1,3 раз. У той же час активність лактатдегідрогенази при введенні речовини ZNM та мексидолу знижувалася у групі ГГГ в 1,5 раз, НГГ-в 1,3 раз (в 1,5 раз при введенні мексидолу). За умов ХГГ активність лактатдегідрогенази після введення мексидолу не змінювалась, а після введення речовини ZNM незначно, але статистично вірогідно знижувалась на 7,5% у порівнянні з показниками модельної патології. Висновки. Речовина ZNM та референс-препарат мексидолу нормалізують активності сукцинатдегідрогенази та лактатдегідрогенази, що свідчить про покращення стану енергетичного обміну клітин при гострій і хронічній гіпоксії Ключові слова: антигіпоксанти, сукцинатдегідрогеназа, лактатдегідрогеназа, гіпоксія, похідні 2-бензамідо-2(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти, мексидол