Ross-Konno Procedure in Children: Midterm Results

Abstract

The aim of this study was to analyze the midterm results following the Ross-Konno procedure in children. Between 1999 and 2008, 29 patients with complex left ventricular outflow tract obstruction underwent the Ross-Konno procedure. There were 12 (41%) infants (group A) and 17 (59%) older patients (group B). The median age at operation was 3.3 years (range, 6 days to 16 years). At 7 years of follow-up, survival was 96% (1 late death), with no differences between groups A and B. Freedom from aortic regurgitation ≥ mild was 81%, with no differences between groups A and B. No residual gradient was noted in the left ventricular outflow tract in either group. Freedom from mitral regurgitation ≥ mild was 100% in group B and 41% in group A (P = .0029). The mitral regurgitation was associated with morphological abnormalities of the mitral valve and with development of endocardial fibroelastosis after failed intervention during the newborn period. Freedom from reoperation was 73% in group B and 24% in group A (P = .0093). All patients are now in sinus rhythm, and 43% are without medication. With the technical aspects of this procedure well accomplished, mortality is low, and the functional outcome is encouraging. At midterm follow-up, there was no residual or recurrent outflow tract obstruction and an excellent function of the neoaortic valve. The higher incidence of mitral regurgitation in infants, which was associated with morphological abnormalities of mitral valve and development of endocardial fibroelastosis, is worrisome.

The role of Ross procedure in the management of congenital heart defects

“…Egy késői mortalitás miatt a hétéves túlélés esetén 96%, aortabillentyű-betegség és balkamra-kiáramlási szűkület nem alakult ki [24].…”

Modern Approaches in the Aortic Valve Surgery in Newborn and Infants

“…За даними мультицентрових досліджень заміна аортального клапану гомографтами у новонароджених та немовлят супроводжувалася летальністю до 40% та значною кількістю ранніх післяопераційних ускладнень і реоперацій [13,14] Операція легеневого аутографта та розширення LVOT (Ross-Konno операція). Процедурою вибору при заміні аортального клапану в новонароджених, немовлят та педіатричних пацієнтів є операція легеневого аутографта -заміна аортального клапана власним легеневим клапаном (операція Ross) [14][15][16]. У ситуаціях багаторівневої обструкції LVOT та гіпоплазії аортального кореня ця процедура доповнюється розширенням вихідного тракту лівого шлуночка (процедура Konno) резекцією інфундібулярної частини міжшлуночкової перегородки, що виконується розрізом через кільце аортального клапана [15,16] (рис.…”

“…Процедурою вибору при заміні аортального клапану в новонароджених, немовлят та педіатричних пацієнтів є операція легеневого аутографта -заміна аортального клапана власним легеневим клапаном (операція Ross) [14][15][16]. У ситуаціях багаторівневої обструкції LVOT та гіпоплазії аортального кореня ця процедура доповнюється розширенням вихідного тракту лівого шлуночка (процедура Konno) резекцією інфундібулярної частини міжшлуночкової перегородки, що виконується розрізом через кільце аортального клапана [15,16] (рис. 2).…”

“…Операція легеневого аутографта та процедура Ross-Konno на сьогодні вважаються єдиними ефективними методиками хірургічного лікування багаторівневої LVOTO саме у дітей малого вікуновонароджених та немовлят [15,16]. Власний легеневий клапан в аортальній позиції демонструє оптимальні гемодинамічні властивості, низький ризик тромбоемболій та інфікування та, головне, здатність до росту.…”

“…Власний легеневий клапан в аортальній позиції демонструє оптимальні гемодинамічні властивості, низький ризик тромбоемболій та інфікування та, головне, здатність до росту. Але, при ефективності у вирішенні анатомічних та гемодинамічних проблем при багаторівневій LVOTO важливим питанням залишається високий оперативний ризик цієї процедури -летальність складає 5-50% залежно від віку хворих, найвища -у новонароджених та пацієнтів до 1 року [15][16][17][18]. Це пояснюється, перш за все, високою технічною складністю процедури у хворих такого віку та їх важким доопераційним станом у більшості випадків, наявністю виражених супутніх уражень -коарктації/перериву дуги аорти, дисплазії мітрального клапана, фіброеластозу лівого шлуночка.…”