Recovery, Rehabilitation and Positive Psychology for Chronic Post-Traumatic Stress Disorder: Theoretical and Practical Aspects among French Veterans

Abstract

Recovery, in terms of psychological health, is a complex concept that has to be distinguished from the notions of healing and remission. The latter refers to the evolutionary terms of the disease, while recovering from mental illness means to emerge from a psychiatric patient identity and regain an active and satisfying social life. It is clear from the literature that recovery is a complex and elusive concept in a global perspective. Two complementary visions coexist in literature and direct the rehabilitation interventions: a vision focused on mental illness (pathogenic approach) and a vision focused on the concept of sense of subjective well-being and positive mental health (salutogenic approach). Positive psychology studies the conditions, the processes and the actions that contribute to the flourishing or optimal functioning of individuals, groups and institutions. We present results evaluating the psychological resources which remain sustainable for these trauma-exposed soldiers according to their post-traumatic stress disorder (PTSD) symptoms and the dynamics of resource reappropriation after the military rehabilitation program, which focuses on values in action (VIA) as character strengths. They suggest that this approach might bring concepts to better conceptualize the dynamics of recovery and offer levers of action to enrich rehabilitation.

Психологічна Реабілітація Пацієнтів Під Час Ремісії: Психодіагностика Та Методи Психосоціальної Корекції

“…Процес відновлення передбачає чотири осі змін: 1) пошук і збереження надії (віра в себе, особисте відчуття здатності діяти, бути оптимістом), 2) пошук позитивної відновленої ідентичності (наявність нової ідентичності з хворобою, зберігаючи позитивний образ себе), 3) надання сенсу своєму новому життю та 4) контроль над своїм життям (повернення контролю над своїм життям) [3].…”

“…У дослідженні хворих на шизофренію виявили, що особи в симптоматичній ремісії були (серед іншого) молодшими, рідше неодруженими, частіше мали оплачувану роботу та вищий рівень загального функціонування порівняно з особами, які не мали роботи. Також згадуються наступні параметри для кращого результату симптоматичної ремісії: жіноча стать, старший вік, одружений стан, вищий освітній рівень, коротша тривалість нелікованого психозу, прихильність до лікування, вищий рівень функціонування та якість життя[4].Згідно з дослідженнями C. Belrose, L. Gibert, M. Trousselard, існують два основних підходи до процесу одужання: 1) патогенний підхід, який зосереджений на психічному розладі; 2) салютогенний підхід, який зосереджений на суб'єктивному добробуті або позитивному психічному здоров'ї[3]. Патогенний підхід орієнтований на результати, такі як оцінка рівня одужання індивіда за показниками, що безпосередньо пов'язані з його захворюванням (наприклад, наявність або відсутність симптомів цільового захворювання).…”