Rate of nonunion and delayed union of fragments in isolated diaphyseal fractures of long bones of the extremities

The clinical significance of posttraumatic malunions of lower extremities long bones

“…Лікування хворих із переломами довгих кісток кінцівок, не зважаючи на розвиток і вдосконалення методик лікування та фіксувальних пристроїв, у деяких випадках має небажані наслідки у вигляді формування післятравматичних деформацій, які також можна назвати переломами, що зрослися зі залишковим або неусуненим зміщенням. Незважаючи на пильну увагу науковців і клініцистів до біології зрощення переломів нижніх кінцівок, створення різноманітних фіксувальних пристроїв для інтрамедулярного, накісткового та позаосередкового остеосинтезу, незрощення переломів становлять 5-10 % незалежно від локалізації, частота ускладнень лікування ізольованих переломів довгих кісток кінцівок становить від 4 до 26 % [1][2][3][4]. При цьому приблизно в третині випадків за наявності уповільнення зрощення перелому відмічене формування значних ригідних деформацій, які мають певну клінічну симптоматику й обумовлюють використання складніших і витратних методів усунення [5,6].…”

Mechanical and structural peculiarities of tibia shaft nonunion and its influence for treatment

“…Незрощення відламків великогомілкової кістки після її перелому є частим ускладненням і потребує додаткового хірургічного лікування [1,2]. Патоморфологічна сутність незрощення полягає в тому, що між відламками замість кісткової тканини утворюється прошарок хрящової та фіброзної, через що відбуваються деформації сегмента [3,4].…”

Study of secondary changes in patients tissues after posttraumatic extraarticular femur and tibia deformities

“…Незрощення переломів стегнової кістки та кісток гомілки незалежно від локалізації становлять 5-10 % [1]. Частота порушення відновлення цілісності довгих кісток кінцівок після ізольованих діафізарних переломів складає від 4 до 26 % [2]. За наявності псевдоартрозу або незрощення приблизно в третині випадків зафіксовано формування значних ригідних діафізарних деформацій на рівні стегна та гомілки.…”