Public diplomacy as an integration component of strategic communications in public management

Abstract

15 Т. В. Сивак кандидат наук з державного управління, докторант кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України публічна дипломатія яК інтеграційний Компонент стратегічних КомуніКацій у публічному управлінні Стаття присвячена дослідженню публічної дипломатії, її різновидам та особливостям реалізації в Україні з метою забезпечення інституційної спроможності у здійсненні міжнародних стратегічних комунікацій та у налагоджені взаємодії з міжнародною громадськістю, що передбачено низкою стратегій, програм та планів розвитку України на найближчу перспективу. Визначено, що публічна дипломатія/«м'яка сила» є інтеграційним компонентом стратегічних комунікацій, спрямованим на встановлення довготривалих зв'язків з іноземними громадянами, і визначається як: здійснення впливу на сприйняття суспільством інших держав політики власної країни, формування громадської думки в іноземних державах; процес комунікації з іноземною публікою з метою її ознайомлення з національними ідеями, ідеалами, політикою і цінностями та, як наслідок, усунення непорозуміння у відносинах з цією країною. Визначено, що здійснення публічної дипломатії має відбуватись шляхом використання символічних ресурсів (культури, ідеології, соціально-політичних інститутів) та з допомогою державних і недержавних інституцій, гуманітарних організацій, напрямами діяльності яких є підтримка і просування власної культури, мови, традицій. Встановлено, що у зв'язку зі зменшенням участі держав у взаємодії з іноземними громадянами та збільшенням міждержавної взаємодії субнаціонального й місцевого рівнів, недипломатичних представників державної влади, наукових і навчальних установ та громадян вона здійснюються ще в одному вимірі-парадипломатії, яка передбачає певну самостійність недержавних акторів у такій взаємодії. Стрімкий розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій дав змогу виокремити в рамках публічної дипломатії цифрову, або «Дипломатію Веб 2.0», яка зосереджується на використанні Інтернету та соціальних мереж, що сприяло появі термінів «твіпломаси» і «твіпломати». Доведено, що нова публічна дипломатія характеризується багаторівневістю та розмаїтістю і відбувається на таких рівнях: культурна, освітня, ноосферна, медіадипломатія та дипломатія "неополітик". Визначено роль і місце культурно-інформаційних центрів у складі дипломатичних установ та неурядових організацій у здійсненні публічної дипломатії.

Communication strategies of local government to ensure the implementation of the territory development strategy

“…Так, на думку Т. Сивак, комунікативна стратегія -це спосіб організації мовленнєвої поведінки відповідно до задуму, інтенцій комунікантів. У ширшому розумінні комунікативна стратегія -це надзавдання мовлення, що диктується практичними цілями мовця, спосіб реалізації задуму, що передбачає відбір фактів та їх подання у певному висвітленні з метою впливу на інтелектуальну, вольову та емоційну сферу адресата [5]. Такого ж підходу дотримується Ф. Бацевич, який зазначає, що стратегія мовленнєвого спілкування, або комунікативна стратегія, -оптимальна реалізація інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації [1].…”