Postoperative delirium: risk factors and management: Continuing Professional Development

Abstract

Purpose Postoperative delirium often remains undiagnosed and therefore untreated. The purpose of this continuing professional development module is to identify patients at high risk of developing delirium following noncardiac surgery and to provide tools to aid in the diagnosis of delirium at the bedside. Optimal prevention and treatment strategies are recommended. Principal findings Delirium is characterized by an acute onset and a fluctuating course, inattention, disorganized thinking and an altered level of consciousness, and occurs in up to 40% of patients in the perioperative period. The pathophysiology of delirium is multifactorial, but it is believed to be related to inflammation, altered neurotransmission, and stress in the patient who has had surgery. Acetylcholine and dopamine appear to play a significant role. There is an increased risk of a poor outcome in patients who develop delirium, including a longer hospital stay and death. Surgical and patient factors play a significant role in predicting who will subsequently develop delirium. Prevention is much more effective than treatment in the management of delirium. The most effective prevention strategies include proactive geriatric assessment and care of the patient on a geriatrics surgical ward as well as prophylactic low-dose antipsychotic agents. From an anesthetic perspective, evidence in some surgical populations would support the use of regional techniques and minimal sedation. If delirium develops, treatment with lowdose oral antipsychotics appears to be most effective.Conclusions Delirium is a serious condition that must be recognized early and treated promptly to minimize deleterious outcomes. In order to institute prevention strategies and treat the condition effectively when it occurs, the anesthesiologist must be vigilant in identifying patients at risk and in screening for this condition. Objectives of this Continuing Professional Development (CPD) module:After reading this module, the reader should be able to:1. Define delirium in the context of other cognitive changes following non-cardiac surgery. 2. Understand the incidence and adverse outcomes associated with delirium. 3. List predisposing and precipitating factors of postoperative delirium and identify the patient at risk. 4. Explain the underlying pathophysiologic mechanisms believed to be implicated in causing delirium. 5. Formulate an anesthetic plan that minimizes the risk of developing postoperative delirium. 6. Devise a management plan to treat postoperative delirium most effectively while minimizing the adverse effects of treatment.Like other Western nations, Canada's population is aging rapidly. Over the past 50 years, the proportion of Canadians over the age of 65 has risen from 7.7% to 13.7%. A Statistics Canada estimates that the proportion of seniors will double 123Can J Anesth/J Can Anesth (2012) 59:304-320 DOI 10.1007 yet again by 2036 and will represent 23-25% of Canada's population. B This rapid demographic shift will impact anesthesiologists and hospitals ...

Попередники Розвитку Післяопераційного Делірію У Пацієнтів Похилого Віку Та Шляхи Терапевтичної Тактики

“…Так, у відділеннях реанімації та інтенсив-ної терапії ПОД виявлявся у 32,3-81,7 % пацієн-тів [4,11].…”

“…Другий -тип використовува-них інтраопераційно наркотичних анальгетиків: застосування фентанілу супроводжується більш високою частотою ПОД порівняно з реміфентані-лом [7]. Медикаменти є причиною ПОД в 20-40 % випадків: чимало лікарських препаратів здатні ви-кликати делірій, особливо це стосується засобів з холіноблокуючою активністю [4].…”

“…При використанні шкали DSM-IV ПОД вияв-лявся в широких межах -від 6,1 [4] до 81,3 % [12]. При використанні шкали CAM-ICU ПОД виявляв-ся у 31,7 % пацієнтів [7].…”

“…Показано, що загальна анестезія севофлураном (включаючи індукцію) су-проводжується меншою частотою ПОД порівняно з анестезією пропофолом [14]. Слід зазначити, що профілактичний ентеральний прийом галоперидо-лу не знижує частоту ПОД, але зменшує його три-валість [4].…”

“…Частота виникнення ПОД у групі оланзапіну була значно нижчою, ніж у групі плацебо. Однак у разі ви-никнення делірію його інтенсивність і тривалість були довшими порівняно з пацієнтами контроль-ної групи [4,11].…”