Phenomenon of harmony: Pifagor’s and Heraclite’s conceptual models

Abstract

Аналізується гармонія як одних з поширених термінів давньогрецької міфології та одне з ключових понять і базовий методологічний принцип давньогрецької філософії, який дає можливість усвідомлювати світ єдиним цілим, що перебуває у певних вічних внутрішніх взаємовідношеннях. Висвітлені піфагорійська та гераклітівська концепції феномену гармонії, обгрунтована їх методологічна спільність та якісна відмінність. Сформульована сутність гармонії в концепціях Піфагора та Геракліта. Висловлена гіпотеза щодо значущості вказаних концепцій для розвитку західноєвропейської моделі гармонії. Ключові слова: гармонія, Піфагор, гармонія і число, гармонія як змішання, поєднання, узгодження, примирення протилежностей, Геракліт, різноманітність і суперечливість, ворожнеча як породження гармонії, гармонія як вічна боротьба. Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями Серед безлічі проблем, які дискутуються в сучасній гуманітарній літературі, зокрема і у філософській, явищу гармонії належить особливе місце. І не дивно, адже з найдавніших часів людство як цілісність і кожен людський індивід як окремішність прагнули такого життя, від якого можна було б отримувати найбільше задоволення. А відтак відчували б максимально можливу повноту життя, щастя, радості, соціальної справедливості, повноту гармонійності. Таке бажання людини як живої, діяльної та стражденної істоти супроводжує усе її життя, незалежно від того, як це життя складається, в яких умовах живе людина. Думка про те, що про гармонію буття потрібно думати лише в комфортних життєвих умовах, а постійні життєві проблеми не налаштовують на затребуваність гармонії життя, на мою думку, не витримує критики. Навіть більше, саме умови соціального, економічного чи політикоправового дискомфорту і загострюють проблему гармонії буття. Показовою у цьому смислі є думка відомого російського філософа столітньої давнини Семена Франка. Говорячи про трагічні процеси в Росії, пов'язані з революцією 1917 року, він зазначав: «Жахливі потрясіння і руйнування всього нашого суспільного життя принесли нам, а саме з цієї точки зору, одне найцінніше, незважаючи на усю його гіркоту, благо: вони оголили перед нами життя, яким воно є насправді»[7, с. 93]. І саме ця жахлива дійсність породжує питання про справжні основи людського життя, серед яких і уявляється явище гармонії. Тому гармонія і є фактично вічною проблемою людини. Філософія Феномен гармонії: концептуальні моделі Піфагора та Геракліта 126 PHENOMENON OF HARMONY: PIFAGOR'S AND HERACLITE'S CONCEPTUAL MODELS Harmony, as one of the widespread terms of ancient Greek mythology and one of the key notions, as well as the basic methodological principle of ancient Greek Philosophy is analyzed. The mosaicity of philosophical ideas as for the harmony phenomenon was concentrated around two conceptual approaches proposed by Pifagor and Heraclite. Though, these ideas have much in common in methodological sense, Pifagor's and Heraclite's conceptions are qualitatively different and even contrary in the explanati...