Пухлини головного мозку становлять 85-90 % всіх випадків пухлин центральної нервової системи (ЦНС) [1]. Метастази в головний мозок (МГМ) зустрічаються в 10 разів частіше, ніж первинні пухлини ЦНС, і діагностуються у 10-20 % онкологічних хворих. Частота виявлення МГМ неухильно зростає, що можна пояснити рядом факторів. По-перше, це може бути пов'язано зі збільшенням доступності та удосконалення методів діагностики пухлин головного мозку (ГМ). По-друге, з упровадженням скринінгових обстежень ГМ у пацієнтів із пухлинами, які мають високу частоту метастазування в ЦНС. По-третє, удосконалення методів лікування злоякісних пухлин, що призводить до збільшення загальної виживаності хворих і, як наслідок, до збільшення ризику розвитку МГМ [2]. Злоякіс-ні пухлини всіх локалізацій із різною частотою здатні метастазувати в ГМ. 75 % всіх випадків метастатичного ураження ГМ становлять хворі на рак легень (40-50 %), молочної залози (15-25 %) та меланому (5-20 %) [1]. Серед решти 25 % найбільш часто МГМ зустрічаються при нирково-клітинному (4-17 %) та гастроінтестинальному раку (0,6-3 %) [3, 4]. При аутопсії МГМ виявляються в 1,5-3 рази частіше, що становить понад 65 % при раку легень, 30-40 % у хворих із меланомою та у 30 % -з раком молочної залози. Близько 85 % метастатичних уражень локалізується в півкулях ГМ, 15 % -у мозочку і 5 % -у стовбурі ГМ [5]. З огляду на велику поширеність і відсутність загальноприйнятих клінічних рекомендацій з лікування хворих із МГМ у даній роботі наведено огляд існуючих прогностичних факторів, що визначають тактику лікування, представ-© «Практична онкологія» / «Практическая онкология» / «Practical oncology», 2018 Прогноз перебігу та системна терапія хворих із метастазами солідних пухлин у головний мозок (огляд літератури) Резюме. Огляд присвячено системній терапії хворих із метастазами в головний мозок (МГМ) з урахуванням прогнозу перебігу онкологічного захворювання. З огляду на той факт, що наявність МГМ значно погіршує прогноз перебігу, в цій статті представлено огляд шкал оцінки прогнозу виживаності хворих із МГМ, їх характеристику з урахуванням застосування як у рутинній клінічній практиці, так і в клінічних дослідженнях. МГМ зустрічаються в 10 разів частіше, ніж первинні пухлини центральної нервової системи, та діагностуються у 10-20 % онкологічних хворих. Зважаючи на значну поширеність і відсутність загальноприйнятих клінічних рекомендацій щодо лікування хворих із МГМ, у роботі наведено огляд існуючих прогностичних факторів, що визначають тактику лікування, представлено дані про роль гематоенцефалічного бар'єра в патогенезі та ефективності лікування МГМ, розглянуто можливі механізми розвитку резистентності до системної протипухлинної терапії (СППТ), шляхи їх подолання, а також відображено результати досліджень з вивчення ефективності застосування СППТ у хворих із МГМ солідних пухлин. Огляд літератури вказує на важливість застосування мультидисциплінарного підходу до визначення тактики лікування хворих із використанням шкал оцінки прогнозу перебігу, що сприяє більш обґрунтованому призначенню ...