Internet in public service system

Abstract

Москва 2000 ББК73 В 11 Рекомендовано к изданию кафедрой государственной службы и кадровой политики РАГС при Президенте РФ Рецензенты: Лытов Борис Васильевич-доктор философских наук, профессор Патрушев Владимир Иванович-доктор социологических наук, профессор Пасхин Евгений Николаевич-доктор философских наук, профессор Василенко Л. А. Интернет в информатизации государственной службы России (социологические аспекты). М.: Изд-во РАГС, 2000. 252 с. В издании рассматриваются вопросы информатизации органов власти и управления, государственной службы России с применением технологий Интернет в условиях формирования открытого информационного общества. Автор анализирует специфику развития информатизации, в пространстве трехмерного измерения-социологического, информационного и синергетического подходов. ББК73

Legal terms of economic activity in research of M.P. Vasylenko

“…Важливе значення для розуміння провідних тенденцій еволюції вітчизняних правових інститутів, що завдавали юридичні координати господарської взаємодії економічних суб'єктів, має вивчення пам'яток правової культури українського народу та різноманітних юридичних документів, що діяли на території України починаючи від давньоруського періоду нашої історії. Ці правові джерела доволі широко представлені у дослідженнях М.Василенка, зокрема у праці «Як скасовано Литовського статута» [9], добірці «Матеріали до історії українського права» [10], низці ґрунтовних статей до «Енциклопедичного словника» Ф.Брокгауза та І.Ефрона [11][12][13][14] та ін.…”

“…Також її джерелами були князівські статути і судові рішення, завдяки яким коло питань, охоплюваних законодавством, поступово розширювалось: якщо найбільш давній і найкоротший з усіх документів -«Правда Ярослава» -була здебільшого кримінальним кодексом, що визначав покарання за злочини проти особи та власності, то значну частину доповнень «Правди Ярославичів» та наступних її редакцій складали норми цивільного права. І хоча після розпаду Київської держави «Руська Правда» поступово втратила своє значення як джерело формального права, проте вона суттєво позначилася на змісті першого Литовського статуту, що був складений у 1529 р. і являв собою, за визначенням М.Василенка, «перший систематичний звід писаних законів» [12]. Фактично цей документ закріплював станові й майнові права шляхти, з кожною новою редакцією розширюючи їх, натомість утискаючи права селянства і зрештою повністю закріпачивши його після Люблінської унії.…”

“…Характеризуючи державно-правовий устрій Литовсько-Руського князівства, до складу якого входила значна частина українських етнічних територій, М.Василенко наголошував на визначній ролі різного роду особливих привілеїв, що надавались як державі в цілому, так і окремим землям, верствам населення або групам осіб. Роль цих привілеїв полягала насамперед у тому, що вони переносили польські державні поняття на литовський ґрунт і в такий спосіб «суттєво наближали литовський устрій держави до польського» [12]. У господарському житті це мало вияв, головним чином, у послідовному розширенні шляхетських вольностей та зміцненні економічного становища литовських панів.…”

“…Так, київським 1507 р. та полоцьким 1511 р. привілеями за шляхтою були юридично закріплені всі вотчини, а чимало помість (маєтків, наданих у тимчасове володіння) були обернені на вотчини; маєтки шляхтичів тепер могли переходити до короля лише за відсутності спадкоємців; шляхта здобула панівне становище відносно своїх «підданих», тобто населення своїх вотчин, отримала право судити їх і карати; панські маєтки були звільнені від багатьох зборів до великокнязівської казни тощо. Земським привілеєм 1457 р. Казимир IV заборонив переводити селян з приватних земель на казенні, що стало важливим кроком у формуванні кріпосного права [12].…”

“…Хоча «Устав на волоки» стосувався безпосередньо «господарських» маєтків, тобто таких, де землі й різні угіддя експлуатувалися від імені та на користь великого князя, проте він не міг не вплинути й на приватні маєтки, сприя-ючи розвитку фільваркового господарства. Оцінюючи історичне значення цих змін для України, М.Василенко зауважував, що завдяки введенню дрібних наділів волочна система «остаточно зруйнувала общинне землеволодіння» [12].…”