“…ЕВ являє собою цілком специфічний механізм психологічного захисту, в основі якого лежить повне або часткове виключення емоцій, вироблене 157 20/ Том XXV / 2 особистістю у відповідь на вплив окремих психотравмуючих впливів і, отже, певний емоційнозначущий функціональний стереотип виконання повсякденної навчальної або професійної діяльності, який, з одного боку, надає можливість людині дозувати й економно витрачати власні енергетичні ресурси, з іншого, відзначається суттєвим зростанням байдужості до виконання власних обов'язків, негативізмом у відношенні до оточуючих (ровесників, викладачів, співробітників тощо), відчуттям власної навчальної (професійної) неспроможності та невдоволення результатами роботи, котра виконується, погіршенням якості життя тощо [5,6,10,12]. Cаме ЕВ є однією з найпоширеніших причин розвитку різноманітних явищ дезадаптації і, як наслідок, передумовою суттєвого зниження функціональної готовності людини ефективно виконувати свої навчальні або професійні обов'язки [2,3,8,9,11].…”